Наукові записки. Серія: Право

ІНВЕРСІЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ: МІЖ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЮ ТЕОРІЄЮ ТА КЛІЄНТАЛЬНОЮ ТРАДИЦІЄЮ

2023-12-27T14:05:30+00:00

Розкривається інверсія толерантності в технології влади і виявляється значення клієнтарної традиції на цей процес. Інверсія толерантності відбувається завдяки підміні діапазону ліберально-демократичних сенсів, де практика штучної терпимості стає засобом дисциплінарної влади, яка прагне сформувати конформізм до некомпетентних, аморальних та антигуманістичних дій можновладців. Ці практики базуються на клієнтарної традиції, яка суперечить модерним ідеям конституціоналізму, демократії, верховенства права і формує не здатного до самоствердження індивіда.

Виходячи з останнього, в юриспруденції доцільним буде використовувати термін «не дискримінація», оскільки він менш спотворює змістовні діапазони толерантності і може бути ефективним інструментом захисту прав людини і верховенства права. Термін «толерантність» може залишатися теоретичним поняттям, і використовуватися як один із принципів нормотворчої діяльності. До цього слід юридично регламентувати межі толерантності – це принцип не може бути повністю діяти в стані війни а також він не призупиняє право громадян виказувати свої переконання стосовно влади і механізмів прийняття політичних рішення.

Сучасна інверсія толерантності є діалектичним процесом розвитку суспільства, яка потребує постійної верифікації сенсів цього поняття і його практичне впровадження в юридичній практиці.

СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗОВНІШНІХ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ ТА УГОРЩИНІ

2023-12-27T14:14:12+00:00

На сьогоднішній день в теорії держави і права України та Угорської Республіки знаходимо саме поняття «функцій держави», їхні визначення, їхню класифікацію. Як в першому, так і другому випадках існує велика кількість різних думок, припущень, що таке функція та що до неї відноситься. Є більш традиційні, є порівняно незвичні. Наприклад, традиційними є поділ на зовнішні та внутрішні. В контексті незвичних є поділ на сталі та тимчасові чи ж на змішані. Тим не менш досліджуючи питання в комплексному підході спробуємо все ж знайти відповідь, що розуміти під зовнішніми функціями держави, запропонуємо таке визначення до наукового обігу, а також спробуємо встановити класифікацію таких функцій. Загальновідомо, що сама держава є досить складним та динамічним явищем, що потребує вчасного теоретичного осмислення. Безумовно такі потуги серед учених породжує як значні зусилля, так і породжує значні розбіжності серед яких вартує ще визначити ту єдину істину. Та це визначається об’єктивними умовами і законами суспільного розвитку. Чи то функції держави чи то її складова зовнішні є як встановлено в ході дослідження порівняно сталими, хоча це не дає підстави вважати їх стабільними, а скоріше навпаки. Це говорить лише про актуальність проведення досліджень, аналізів з даної тематики для оновлення роботи апарату держави та тим самим удосконалювати сам процес державотворення. Оскільки при ближчому дослідженні цієї категорії можна встановити як зрушення в державотворення, так і його занепад, який може міститися саме в невиконанні чи не узгодженості органів влади по виконанню таких напрямків.

ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТА МІСЦЯ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ У ЦИВІЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ

2023-12-27T14:18:54+00:00

Стаття присвячена розкриттю сутності та місця особистих немайнових прав у цивільному законодавстві. Дослідження сутності здійснюється шляхом аналізу норм цивільного права з врахування точок зору цивілістів. Зазначено, що цивільне законодавство не тільки інкорпорувало у свій зміст більшість із зазначених прав людини, перенісши їх у категорію особистих немайнових, чим надало їм характеру приватноправових, але й забезпечило їх ефективне здійснення та всебічну охорону компенсаційно-відновлювальним методом, що ґрунтується на юридичній рівності сторін.

Визначено такі найбільш характерні його ознаки, як відсутність економічного змісту, нематеріальність, належність кожній людині, належність від народження чи за законом, тісна пов’язаність із фізичною особою, належність особі довічно.

Розглядаючи місце особистих немайнових прав в цивільному законодавстві, наголошено, що дане питання належить до найбільш дискусійних у сучасній доктрині права. Зазначено, що у цивілістичній доктрині існує три основні концепції щодо їхнього місця в системі приватного права України – це радикальна, негативна і позитивна. Визначено, що особисті немайнові відносини охороняються цивільним правом та регулюються.

ГАРМОНІЗАЦІЯ ДЖЕРЕЛ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ З ПРАВОМ ЄС

2023-12-27T14:57:47+00:00

Стаття присвячена аналізу загального розуміння процесу наближення системи цивільного права України до стандартів глобалізованого світу, і передусім, країн Європейського Союзу. Означено вагомі історико-правові аспекти розвитку галузі цивільного права на теренах України. За період своєї незалежності Україна пройшла складний шлях трансформації у системі права, а однією із складніших його сфер виступають саме цивільно-правові норми та інститути. Одним із векторів розвитку національної системи права виступають сучасні міжнародні «стандарти» та інші джерела міжнародного (регіонального) права.

В умовах воєнного стану в Україні з лютого 2022 року, процес входження нашої держави до складу ЄС та НАТО є одним із пріоритетів, який зумовлює прискорення адаптації нашої системи права до відповідних норм і принципів європейського співтовариства.

За останні два десятиліття пророблено значну нормотворчу роботу. І зараз цей процес не припиняється, втім акценти ставляться на механізми реалізації норм матеріального права, що втілюється зокрема у новій кодифікації цивільно-процесуального законодавства, а отже, потребує додаткового наукового аналізу процес наближення норм цивільного та цивільно-процесуального права до європейських «стандартів». Для виконання поставленої мети та завдань статті є потреба у застосуванні формально-юридичного підходу при оцінці системи міжнародних та національних стандартів у галузі цивільного права.

Актуальність змін у цивільно-правовій сфері пояснюється також формуванням інформаційного (цифрового) суспільства, діджиталізацією суспільних процесів, що в свою чергу потребує наукового прогнозування варіантів розвитку цивільних відносин. У юридичній науці ці питання знайшли відображення у багатьох наукових дослідженнях, різних за своїм спрямуванням. Тому ми спробуємо проаналізувати загальний процес гармонізації цивільного права України з правом Європейського Союзу, та констатувати основні зміни.

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ

2023-12-27T15:02:39+00:00

Досліджено особливості цивільно-правової відповідальності за порушення екологічного законодавства України. Визначено, що відповідальність за порушення екологічного законодавства є важливою складовою забезпечення раціонального природокористування, охорони природних об’єктів та їх відновлення після негативних наслідків, а також важливим засобом відновлення порушених прав та відшкодування завданої правопорушенням шкоди.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність є важливим засобом забезпечення законності в екологічній сфері. Вона виступає різновидом юридичної відповідальності загалом, а тому їй властиві всі ознаки останньої.

Зроблено висновок, що специфіка цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення зумовлена особливостями об’єкта правопорушення, способами обчислення й доведення шкоди та деякими іншими екологічними чинниками. Сутність цієї відповідальності полягає у покладенні на правопорушника обов’язку відшкодувати шкоду за екологічне правопорушення.

Метою дослідження є з’ясування змісту цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення, встановлення її ознак, порядок відшкодування шкоди та встановлення відмінностей між цивільно-правовою відповідальністю в екологічному праві та у цивільному праві.

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ У СФЕРІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

2023-12-27T20:51:13+00:00

Стаття присвячена висвітленню окремих питань гендерної рівності, як однієї з цілей сталого розвитку ООН. Підкреслюється необхідність забезпечення умов для здійснення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок, зокрема для забезпечення соціально – економічного розвитку держави. Зазначаються окремі принципи гендерної рівності та недискримінації в основних міжнародно – правових актах.

Аналізується індекс глобального гендерного розриву та аналіз основних даних щодо України. Зокрема, у 2023 році зайняла 66 місце серед 146 країн, що обумовлено покращенням загальних показників порівняно з минулим роком. При цьому визначено основні сфери, де фіксується найбільша нерівність: доступ жінок до політичних, вищих керівних посад та розрив в оплаті праці. Розкрито зміст основних цілей Стратегії подолання гендерного розриву в оплаті праці, що була затверджена Кабінетом Міністрів України.

Уточнено сутність поняття «гендерна рівність» як сукупність умов для реалізації трудових прав та обов’язків повною мірою незалежно від гендерної приналежності. Відображено основні гендерні стереотипи і прояви дискримінації з якими стикаються жінки та чоловіки на ринку праці.

У висновку сформульовано напрямки вирішення проблемних аспектів з метою подолання гендерної нерівності.

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР З НЕФІКСОВАНИМ РОБОЧИМ ЧАСОМ

2023-12-27T21:17:49+00:00

Стаття присвячена аналізу трудового договору з нефіксованим робочим часом. Досліджено правові аспекти цього договору, а також здійснено порівняльний аналіз трудового договору з нефіксованим робочим часом із суміжними цивільно-правовими договорами. Встановлено специфіку цього договору, визначено його переваги та недоліки.

Розглянуто його практичну цінність на основі прикладів фрілансу, також було надано об’єктивну оцінку позитивних та негативних наслідків впровадження цього виду договорів у контексті фрілансингової діяльності. Відмічено, що серед основних ознак фрілансеру, які принципово відрізняють його від традиційних форм зайнятості, можна виділити: відсутність для фрілансера таких понять як основне місце роботи; оплата праці фрілансера не є нормованою та напряму залежить від обсягу виконаної роботи; віддалена робота для фрілансера звичайна, однак далеко не обов’язкова ознака. Зосереджено увагу на тому, що у період дії воєнного стану письмова форма трудового договору з нефіксованим робочим часом не є обов’язковою. Наведено обставини за якими працівник має право відмовитися від виконання роботи: коли роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин; якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом; коли особа є тимчасово непрацездатною; якщо особа виконує державні або громадські обов’язки. Зроблено висновок, що врегулювання відносин з нефіксованим робочим часом цивільно-правовим договором зумовлює виникнення певних проблем, а саме: проблеми викликані як наслідок реєстрації ФОП: процедура, яка займає певний час, сплата податків, отримання ліцензії, ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності; за наявності цивільного договору відсутність гарантій передбачених трудовим законодавством; можливість виникнення проблем самоорганізації, зловживання вільним часом; у разі нелегальної роботи можливі випадки коли роботодавець може вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої договором.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА СЛУЖБОЮ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: ПИТАННЯ СЬОГОДЕННЯ

2023-12-27T22:10:01+00:00

В даній статті розглянуто важливий аспект діяльності Служби безпеки України щодо гарантування прав та свобод громадян, детально проаналізовано організаційну структуру та функції Служби безпеки України у цьому контексті, висвітлюються конкретні аспекти адміністративного та правового регулювання її діяльності. Особлива увага приділяється адміністративно-правовому забезпеченню захисту прав і свобод громадян працівниками Служби безпеки України, що базується на законодавчих нормах та процедурах, спрямованих на забезпечення взаємодії служби з громадянами та дотримання принципів правової держави. Основні елементи адміністративно-правового забезпечення включають: 1) наявність уповноваженого з прав людини в Україні, до якого можуть звернутися за захистом своїх прав і свобод громадяни із скаргами на можливі порушення працівників Служби безпеки України; 2) освітні та навчальні програми, метою яких є забезпечення персоналу спецслужби знаннями та розумінням норм прав людини, процедур взаємодії з громадянами для їх сумлінного дотримання в ході службової діяльності; 3) засоби масової інформації, що виконують інформування громадськості про діяльність спецслужби та дотримання нею засад захисту прав і свобод людини; 4) механізми нагляду та парламентського контролю, що дозволяють висвітлювати питання діяльності Служби безпеки України на рівні законодавчої влади; 5) співпраця та обмін досвідом з міжнародними організаціями, взаємодія з іншими країнами та міжнародними структурами для обміну здобутими результатами та узгодження найкращих практик у сфері прав людини. Ці елементи складають комплексний адміністративно-правовий механізм, який має забезпечити дотримання прав і свобод громадян при взаємодії з Служби безпеки України. Важливо, щоб цей механізм діяв на основі високих стандартів правової держави та породжував баланс між потребами безпеки і правами людини.

ОПОДАТКУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В ІТ-СЕКТОРІ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ЇХ ПРАВОВОГО СТАТУСУ: ПЕРЕГЛЯД ТРЕНДІВ ТА ПЕРСПЕКТИВ

2023-12-27T22:29:56+00:00

У сучасному світі інформаційні технології є невід'ємною частиною бізнесу, що працює в сфері інновацій та розвитку. Юридичні особи, що надають послуги в інформаційно-технологічному (далі- ІТ) секторі, стають не лише підприємцями, а й об'єктом уваги фіскальних органів у зв'язку з оподаткуванням їхньої діяльності. Однією з ключових аспектів є визначення природи послуг, які надаються. Зокрема, інформаційні технології можуть включати розробку програмного забезпечення, консультування з питань ІТ-безпеки, обробку даних, а також інші послуги. Кожна з цих категорій може підлягати різним ставкам оподаткування. У зв'язку з швидкими змінами в технологічному секторі, фіскальні органи також висувають нові вимоги до звітності та обліку податків. Це може становити виклик для бізнесу, оскільки вони повинні відповідати не лише за кількістю податків, а й за точністю та актуальністю податкової звітності. Загалом, оподаткування послуг, надаваних юридичними особами в ІТ- секторі, є складним та динамічним процесом, який вимагає уваги до змін у законодавстві, специфіки діяльності підприємства та світових тенденцій у сфері оподаткування. Розвиток цифрового сектору неминуче призводить до значної трансформації ринку праці. Ця трансформація має комплексний характер і відбувається поступово, мірою залучення в цифрову економіку дедалі більшої кількості традиційних секторів економіки.

Багато країн регулюють оподаткування ІТ-компаній національними законодавчими актами. Ставки податків та методи розрахунку можуть варіюватися від країни до країни. Наприклад, деякі країни можуть застосовувати податок на прибуток, враховуючи доходи від ІТ-послуг, а інші можуть встановлювати спеціальні ставки або податки на додану вартість.

Помітний тренд у сучасному оподаткуванні — це спрямування на цифрову економіку. Багато країн активно розглядають питання оподаткування електронних послуг та цифрових продуктів. Це викликає потребу в уніфікованих підходах та міжнародних стандартах для податкової системи. Загалом, оподаткування послуг, які надаються юридичними особами в ІТ-секторі, є суттєвим елементом бізнес-стратегії. Розуміння національного та міжнародного законодавства, врахування технологічних змін та гнучкість в адаптації до нових вимог оподаткування стають визначальними для успішної діяльності в цьому важливому секторі економіки.

Адаптація до інновацій та технологічних змін у сфері оподаткування юридичних осіб в ІТ-секторі дозволяє компаніям не лише ефективно використовувати податкові переваги, а й активно впроваджувати та розвивати передові технологічні рішення, сприяючи своєму конкурентному розвитку та розвитку галузі в цілому. З огляду на те, що Україна обрала шлях євроінтеграції, доречно звернути увагу на європейський досвід оподаткування ІТ-сфери. Не дивлячись на те, що застосування таких інструментів значно полегшує роботу компаніям, важливим як для країн ЄС так і для України є посилення заходів адміністрування і ринкового нагляду у сфері електронної комерції

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ НЕБАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

2023-12-27T22:41:35+00:00

Стаття присвячена загальному аналізу чинного законодавства у сфері фінансових послуг та стану адміністративно-правового регулювання небанківського кредитування.

Надано оцінку національному законодавству у сфері небанківського кредитування та з’ясовано, що з моменту запровадження воєнного стану затверджено ряд нормативних положень як на рівні законодавчих актів так і на рівні положень, прийнятих Національним банком України у напрямі реформування та розвитку сфери небанківського кредитування. Простежено проблеми адміністративно-правового забезпечення розвитку ринку небанківського кредитування, капіталізація якого невпинно зростає. Система адміністративно-правового забезпечення небанківського кредитування потребує змін в частині фінансового, а саме податкового та банківського законодавства щодо законодавчого стимулювання розвитку системи небанківського кредитування. Проаналізовано новели законодавства, що визначають статус небанківських фінансових установ, які надають відповідні послуги у досліджуваній сфері.

Доведено необхідність подальшого дослідження адміністративно-правової моделі функціонування фінансових установ та системи фінансових послуг, у тому числі небанківського кредитування.

Акцентовано увагу на ключових змінах адміністративно-правового регулювання відносин у сфері небанківського кредитування в частині затвердження Регулятора небанківських послуг. Висвітлено сучасний повоєнний стан правовідносин у відповідній сфері, та визначено проблеми функціонування відповідного ринку.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ МОБІНГУ: ПИТАННЯ СЬОГОДЕННЯ

2023-12-27T22:49:54+00:00

В науковій статті досліджено нормативно правові засади боротьби з цькуванням на роботі. Проведено порівняльну характеристику методів протидії мобінгу та домашньому насильству. Розглянуто досвід боротьби з цькування інших країн світу.

Доведено, що психологічне насильство на роботі є серйозною проблемою котра своєю небезпечністю і соціальною значущістю не поступається домашньому насильству, саме тому необхідно впровадити наступні зміни та доповнення до законодавства України спрямовані на боротьбу з ним: 1) надати офіційного статусу «мобера», особам котрі вчиняли мобінг, і вносити їх в загальнодоступний реєстр моберів. Це дало б змогу роботодавцям перевіряти кандидатів на працевлаштування на причетність до психологічного насильства. Також дана міра впливала б і превентивно, так як мобер утримувався б від вчинення цькування розуміючи, що це зіпсує його ділову репутацію і може зашкодити в побудові кар’єри; 2) зобов’язати осіб, що вчиняли мобінг систематично, в обов’язковому порядку проходити програми перевиховання; 3) запровадити кримінальну відповідальність за вчинення систематичного цькування на роботі, в разі вчинення 3 і більше разів на протязі року; 4) розширити статтю 173-5 (Мобінг) КУпАП додатковим адміністративним стягненням, а саме адміністративним арештом на строк до 7 діб за частиною першою статті і на строк до 15 діб згідно з частиною другою; 5) уповноважити окрему службу в Управлінні державної служби з питань праці, на протидію виключно мобінгу, за прикладом того, як функціонує служба протидії домашньому насильству в Національній поліції; 6) розробити та прийняти окремий закон про запобігання та протидію психологічному насильству на роботі; 7) вести активну профілактичну роботу шляхом залучення ЗМІ, радіо, веб-ресурсів спрямовану на протидію цькуванню на роботі.

Впровадження вищевказаних пропозицій в чинне законодавство вивело б Україну в лідери щодо боротьби з мобінгом в Європі та світі, і забезпечило б працівникам захищеність від свавілля під час трудової діяльності, позитивно вплинуло б на формування корпоративної культури в трудовому середовищі.

МЕДІАЦІЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНИЙ СПОСІБ ВИРІШЕННЯ СПОРУ: ПРОЦЕСУАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

2023-12-27T22:58:01+00:00

Проведено порівняльний аналіз сукупності норм процесуального права у сфері врегулювання конфлікту (спору) шляхом медіації. Особливо звернуто увагу на застосуванні медіації в адміністративному судочинстві. Виділено шляхи вдосконалення норм Кодексу адміністративного судочинства України в частині закриття провадження у справі, якщо сторони досягли примирення, у тому числі шляхом медіації.

Здійснено порівняльну характеристику змістового навантаження понять «примирення» та «медіація». У результаті наголошено, що процес примирення у більшості випадків має на меті винайдення шляхів взаємного чи одностороннього добровільного поступання сторонами, що може бути застосований на будь-якій стадії з метою недопущення розгортання конфлікту у подальшому. Медіація, відповідно до своєї юридичної природи має запобіжний характер та здійснюється фахівцем – медіатором, за допомогою якого відбувається професійне врегулювання спору з визначенням шляхів вирішення конфлікту (спору).

СУТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОНЦІВ

2023-12-28T10:21:08+00:00

У статті досліджено сутність інформаційної безпеки в професійній діяльності правоохоронців. Наголошено, що процес інформатизації діяльності правоохоронних органів України тягне за собою широкі можливості доступу до інформаційних ресурсів, які використовуються в їх діяльності щодо забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тому саме підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів може бути вирішено через запровадження надійної системи інформаційної безпеки.

Підтримано думку науковців, що сутність інформаційної безпеки правоохоронних органів полягає у спроможності їхніх працівників убезпечити інформаційні ресурси від несанкціонованого доступу до них.

Зазначено, що обов’язковою умовою підвищення ефективності використання інформаційних систем у діяльності правоохоронних органів є пошук принципово нових способів організації роботи з інформаційними ресурсами, стандартизація яких спрямована на створення та гармонізацію єдиного інформаційного простору правоохоронних органів.

Акцентовано увагу, що нині є необхідність у формуванні нової, цілісної, науково обґрунтованої системи гарантування інформаційної безпеки, котра має діяти не тільки на загальнодержавному рівні, а й забезпечувати функціонування корпоративних організацій, окремих юридичних осіб та правоохоронних органів.

ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА

2023-12-28T17:55:25+00:00

У статті охарактеризовано поняття та зміст адміністративної відповідальності, визначено порядок та правове регулювання притягнення до адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства. Наведені особливості настання адміністративної відповідальності, такі які притаманні тільки іноземцям та особам без громадянства, які передбачають порядок реалізації адміністративного примусу у вигляді видворення за межі України та заборону подальшого в’їзду в Україну за порушення іноземцями та особами без громадянства порядку перетину державного кордону.

Мета статті полягає в тому, щоб на основі теорії адміністративного права, діючого законодавства та думок на цю проблематику вчених охарактеризувати нормативне регулювання адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства.

У межах даного дослідження охарактеризовано поняття та зміст адміністративної відповідальності, визначено порядок та правове регулювання притягнення до адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства. Констатовано, що іноземці та особи без громадянства підлягають юрисдикції України і відповідають за правопорушення нарівні з громадянами України, щоправда з деякими особливостями настання адміністративної відповідальності, які притаманні тільки для таких суб’єктів.

ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ВАЛЮТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

2023-12-28T18:23:45+00:00

У статті з урахуванням наукових теорій та досліджень характеризується проблема визначення адміністративно-правової відповідальності в сфері валютних правовідносин на законодавчому рівні. Автором розглянуті наукові погляди на інституційну природу адміністративно-правової відповідальності за порушення норм валютного законодавства.

Встановлено, що в основі адміністративно-правової відповідальності за порушення валютного законодавства лежить відповідний адміністративний проступок.

Метою статті визначено дослідження особливостей адміністративної відповідальності за порушення чинного валютного законодавства, з’ясування її природи та особливостей.

Автори прийшли до висновку, що адміністративна відповідальність є одним із найбільш дієвих правових інструментаріїв у боротьбі з найбільш масовими протиправними діяннями, які є адміністративні правопорушення; одним із важливих механізмів правового регулювання суспільних відносин із метою впорядкування поведінки громадян для належного дотримання норм чинного валютного законодавства

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ ДЛЯ ОСІБ, УЗАЛЕЖНЕНИХ ВІД ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН, В УКРАЇНІ

2023-12-28T18:35:00+00:00

Стаття присвячена питанню діяльності реабілітаційних центрів для осіб, узалежнених від психоактивних речовин, в Україні з метою виявлення проблем правового регулювання та напрямків їх подолання.

Проблема створення та функціонування центрів реабілітації для осіб, узалежнених від психоактивних речовин, є доволі складною та актуальною на сучасному етапі. У статті виявлені недоліки правового регулювання діяльності реабілітаційних центрів для осіб, узалежнених від психоактивних речовин. Авторами визначено, що діюче законодавство сьогодні виглядає непослідовним, законодавець визначає правовий статус реабілітаційних центрів поверхнево та вкрай неефективно, що призвело до появи багатьох реабілітаційних центрів, більша частина яких не відповідають розумним вимогам щодо їх функціонування, провадять свою діяльність здебільшого безконтрольно, порушуючи права та свободи людини і громадянина, незважаючи на те, що Україна в світлі європейської інтеграції приєдналась до більшості можливих програм та документів щодо подолання узалежнення від психоактивних речовин.

Проведений у статті аналіз дає підстави стверджувати, що для реабілітаційних центрів не встановлено чітких вимог щодо освіти їх керівників, не передбачено мінімальної кількості посад у реабілітаційних центрах, не передбачено вимог щодо базового набору обладнання, виходячи з кількості ліжок, не встановлено чітких вимог щодо проведення перевірок реабілітаційних центрів на постійній основі. У статті наголошується, що законодавець не передбачає також і відповідальності реабілітаційних центрів за шкоду, завдану узалежненим особам, та вимог щодо встановлення розміру плати за послуги реабілітаційних центрів.

Таким чином, у статті автори підіймають питання внесення змін до діючого законодавства України щодо діяльності реабілітаційних центрів для осіб, узалежнених від психоактивних речовин, визначають необхідність встановити вимоги щодо освіти керівників реабілітаційних центрів, звертається увага на поняття «реабілітація», в якому законодавець не визначає кінцевої мети цієї діяльності, визначається необхідність встановлення вимог щодо формування плати за послуги реабілітаційних центрів та наводиться ряд інших пропозицій, які мають сприяти ефективному правовому регулюванню діяльності реабілітаційних центрів для осіб, узалежнених від психоактивних речовин, в Україні.

ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

2023-12-28T18:59:06+00:00

У статті визначено зміст поняття «інформація», висвітлено наукові погляди трактування «публічної інформації», «інформації з обмеженим доступом». З’ясовано, що на практиці відсутня єдина дефініція досліджуваного терміну.

Запропоновано авторське розуміння поняття «публічна інформація», публічна інформація – це інформація, що стосується діяльності публічної служби або інших розпорядників такої інформації, крім тієї, що становить держану таємницю, яка заздалегідь відображена та зафіксована рукописним шляхом, у тому числі різного виду технічними пристроями, на будь-яких носіях, отримана законним шляхом або створена суб'єктами владних повноважень чи інших її розпорядників у межах повноважень, визначених законодавством.

Визначено ознаки поняття «публічна інформація»:1) має бути відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством та знаходитись у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, передбачених законом; 2) така інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Вказано, що на сьогодні інформація є головним аспектом соціалізації людей, що призводить до консолідування особи з суспільством і державою. Інформація має вагоме значення та виступає гарантією розбудови демократичної, соціальної та правової країни. Вагомим чинником у такому випадку є забезпечення населення інформацією зі сторони органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Надано авторську класифікацію публічної інформації. Охарактеризовано види публічної інформації з обмеженим доступом, зокрема конфіденційної, таємної та службової. Розкрито класифікацію конфіденційної інформації за критеріями: за правом власності, за правом доступу, за галуззю застосування.

ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ ЯК ПРОВІДНИЙ СУБ’ЄКТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОНИ ДЕРЖАВИ

2023-12-28T19:09:25+00:00

Стаття присвячена дослідженню функціональних особливостей Збройних Сил України як провідного суб’єкту забезпечення оборони держави. Автором вивчені доктринальні підходи до визначення поняття Збройних Сил України.

У статті акцентовано увагу на функціях Збройних Силах України, охоплюючи питання їх реалізації під час режиму воєнного стану. Наголошено на тому, що ЗСУ виконують комплекс функцій, які включають у себе захист країни від зовнішніх загроз, участь у миротворчих місіях, а також сприяння соціальному та технологічному розвитку країни. Серед основних функцій звернута увага, зокрема, на проведення стратегічного розгортання Збройних Сил України та створення угруповань військ (сил) для відсічі збройній агресії, відбиття нападу агресора з повітря, суші і моря та недопущення вторгнення угруповань його військ (сил) на територію держави та ін.

Автором розкрито аспект участі Збройних Сил України у забезпеченні міжнародної стабільності та миротворчості. У статті продемонстровано сьогоднішню участь українських військ у миротворчих місіях.

У статті визначено інші напрямки діяльності ЗСУ, які включають підтримку соціального прогресу, участь у гуманітарних місіях під час катастроф, розробку та застосування сучасних технологій у військовій справі, що в свою чергу сприяє технічному прогресу та інноваціям в інших галузях національного господарства. Автор вивчає нормативно-правові акти, такі як Конституція України, Закони «Про Збройні Сили України» та «Про оборону», а також підзаконні акти та інструкції, що деталізують функціональний комплекс Збройних Сил України.

Автором підкреслено, що роль Збройних Сил України як провідного суб’єкта забезпечення оборони держави у сучасному світі постійно змінюється та розширюється, але їхнє завдання залишається сталим – забезпечення безпеки та захисту національних інтересів.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2023-12-28T19:35:17+00:00

Стаття присвячена висвітленню адміністративно-правових форм діяльності суб’єктів публічного адміністрування у сфері торговельної діяльності. Розглянуто доктринальні підходи до розуміння понять «форма» та «адміністративно-правова форма». Акцентується увага на тому, що спільним для всіх визначень є акцент на зовнішньому вираженні змісту.

На підставі аналізу думок науковців надано авторське визначення адміністративно-правової форми діяльності суб’єктів публічного адміністрування у сфері торговельної діяльності.

Зазначено ознаки адміністративно-правових форм діяльності суб’єктів публічного адміністрування та досліджено основні адміністративно-правові форми діяльності суб’єктів публічного адміністрування.

Зауважено, що сьогодні домінуючою є класифікація адміністративно-правових форм за поділом на правові та неправові. До правових форм діяльності суб’єктів публічного адміністрування у сфері торговельної діяльності рекомендовано відносити: 1) видання відомчих нормативних актів; 2) укладення угод; 3) вчинення юридично значущих дій. До неправових форм – проведення нарад, зборів, обговорень, перевірок, розробка планів, прогнозів, програм, здійснення бухгалтерського, статистичного, податкового обліку, проведення прес-конференцій тощо.

КОМПАРАТИВІСЬКИЙ АНАЛІЗ РОЛІ ДЕРЖАВИ У СТВОРЕННІ УМОВ ДЛЯ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ

2023-12-28T19:39:46+00:00

У даній статті здійснено компаративістський аналіз ролі держави у створенні умов для залучення інвестицій.

Для досягнення відповідних цілей прогнозується створення державних стимулів для інвестицій, облаштування безпечного правового середовища для ведення інвестиційної діяльності, розробка секторальних стратегій щодо залучення прямих іноземних інвестицій та інші кроки.

Вивчення публічного адміністрування інвестицій в економіку України в умовах глобалізації з метою виявлення можливих напрямів його вдосконалення та виділення результативних механізмів, зокрема у контексті повоєнної відбудови, які застосовуються як у вітчизняній, так і іноземній практиці, варто почати з безпосереднього дослідження ролі держави у створенні умов для залучення інвестицій.

Держава здійснює регулювання інвестиційно-правових відносин на основі правових норм, які, у той же час, мають відповідати світовим стандартам у площині захисту прав інвестора та створення привабливих умов. Для того, щоб покращувати інвестиційне середовище, Україні необхідно враховувати іноземний досвід успішних держав, які встановили найкращі системи нормативного регулювання інвестиційно-правових відносин. Ключовим компонентом постійного покращення правового регулювання інвестиційно-правових відносин є аналіз науковцями, уповноваженими посадовими особами та представниками бізнесу позитивних та негативних сторін чинного регулювання. При цьому предметом такого аналізу стає безпосереднє здійснення органами влади своїх повноважень. Слід визначити, як представники громадянського суспільства в різних іноземних державах визначають позитивні та негативні аспекти правового регулювання та публічного адміністрування інвестиційно-правових відносин.

В цілому, роль та обов'язки місцевої влади, пов'язані зі сприянням іноземним інвесторам, значно зросли за останні роки, особливо після вступу Польщі до ЄС у 2004 році. Регіональні та місцеві органи влади мають організаційні та фінансові можливості для створення сприятливих умов для ведення бізнесу у відповідних регіонах. Законодавство не обмежує їх лише наданням пільг, але й передбачає повноваження та процедури інвестування у інфраструктуру.

Варто наголосити, що невідʼємною складовою успіху в інвестиційному питанні є вжиття державою таких заходів, які б надавали змогу бізнесу почуватися комфортно та впевнено, а це, насамперед, передбачає зміни податкового та інвестиційного законодавства у площині надання податкових преференцій, субсидій тощо.

ПРИМУСОВЕ ВІДЧУЖЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ЯК СПОСІБ ПРОТИДІЇ ТА ПРОФІЛАКТИКИ КЕРУВАННЯ В СТАНІ СП’ЯНІННЯ

2023-12-28T19:45:40+00:00

Питання удосконалення методів протидії та профілактики керування транспортними засобами в стані сп’яніння були актуальними у мирний час та залишаються не менш важливими в період повномасштабного вторгнення. Стаття присвячена аналізу ефективності та законності, в умовах правового режиму воєнного стану, нового інструменту у боротьбі з такими порушниками, а саме примусовому відчужені у них транспортних засобів на потреби пов’язані із виконанням завдань з оборони України. Попри те, що така ініціатива деяких військових адміністрацій викликала у суспільства переважно схвалення, водії, в яких у такий спосіб відібрали автомобілі, почали масово звертатись до суду вказуючи на суб’єктивність процесу відбору транспортних засобів для примусового вилучення та відсутність реальної суспільної необхідності саме в їх автомобілях.

Проаналізована нормативно-правова база на підставі якої відбувається примусове відчуження приватного майна, а також підстави тимчасового затримання транспортних засобів у водіїв на яких були складені матеріали за керування в стані сп’яніння. Здійснено огляд законопроєкт, які покликані посилити відповідальність за такі адміністративні правопорушення.

Встановлено, що примусове відчуження не є видом стягнення, а отже, не замінює і не скасовує передбачених законом відповідальність згідно зі ст. 130 КУпАП, що зумовлює певні правові колізії під час подальшого розгляду адміністративної справи у суді.

Акцентовано увагу на те, що попри введення в країні воєнного стану, порушення фундаментального принципу недоторканності власності, може відбуватись виключно у випадках та в спосіб, які прямо передбачені чинним законодавством.

Сформована особиста позиція щодо ефективності такого способу протидії та профілактики керування транспортними засобами в стані сп’яніння та описані можливості його покращення. Крім цього обґрунтовано те, що саме по собі складення на водія протоколу за ст. 130 КУпАП не є суспільною необхідністю для подальшого примусового відчуження у нього транспортного засобу.

Узагальнена судова практика стосовно розгляду адміністративних справ щодо спроб оскарження примусового відчуження транспортних засобів водіями на яких були складені протоколи за керування в стані сп’яніння.

ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ПРОЦЕДУРИ ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМ СЕКТОРАЛЬНОЇ БЮДЖЕТНОЇ ПІДТРИМКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В УКРАЇНІ

2023-12-29T08:23:44+00:00

У процесі надання та отримання фінансової допомоги юридична процедура виступає як невід’ємна частина та найважливіший внутрішній механізм системи правового регулювання. У статті розглянуто особливості юридичної процедури при наданні та отриманні міжнародної фінансової допомоги в Україні на прикладі реалізації програм секторальної бюджетної підтримки Європейського Союзу в Україні.

Секторальна бюджетна підтримка ЄС – інструмент надання зовнішньої допомоги ЄС, відповідно до якого фінансові ресурси, надані ЄС на безповоротній та безоплатній основі для підтримання процесу реформування відповідної сфери реалізації державної політики, перераховуються до державного бюджету з метою їх подальшого використання згідно з бюджетним законодавством на цілі, передбачені державними або галузевими установами.

Законодавчим підґрунтям для впровадження програм бюджетної підтримки в Україні є угоди про фінансування програм секторальної бюджетної підтримки ЄС, характерною особливістю яких є чітко визначена послідовність нормативно закріплених дій та головних складових, таких як угода, порядок підготовки, процедура в розрізі кожного окремого проєкту, а також процедура моніторингу.

Одним із ключових елементів статті є аналіз суті секторальної бюджетної підтримки Європейського Союзу. Особливий акцент робиться на законодавчому підґрунті, який визначає умови впровадження програм бюджетної підтримки в Україні через угоди про фінансування.

Особлива увага приділяється необхідності партнерства та взаємодії між різними стейкхолдерами, включаючи урядові органи, галузеві установи, громадський сектор та міжнародні організації.

Дослідження категорії юридичної процедури як багатоаспектного явища в процесі отримання міжнародної фінансової допомоги в Україні обумовлене необхідністю залучення коштів для підтримки національної економіки в умовах запровадження в державі правового режиму воєнного стану та необхідності чітко визначеного процедурно-правового механізму, що окреслює межі компетенції посадових осіб, органів влади, правосуддя, а також способи реалізації державної влади для отримання необхідного результату.

ПОНЯТТЯ, ПРИНЦИПИ ТА СКЛАДОВІ БЕЗПЕКОВОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК ОБ’ЄКТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

2023-12-29T08:29:51+00:00

Стаття присвячена аналізу сутності, ключових принципів та компонентів безпекового середовища як важливого об’єкта адміністративно-правового регулювання. У статті розглядаються поняття та характеристики безпекового середовища, його вплив на соціально-економічні та екологічні процеси сучасного суспільства.

Актуальність безпекового середовища як об'єкта адміністративно-правового регулювання зумовлена суспільними викликами та загрозами, що потребують ефективних механізмів управління та контролю.

Вказано, що ефективне адміністративно-правове регулювання сприяє забезпеченню сталого розвитку, зростанню довіри громадян до державних інституцій та забезпеченню високого рівня безпеки для всього суспільства.

Мета адміністративно-правового регулювання безпекового середовища в соціально-економічній сфері полягає в забезпеченні безпеки та прав громадян, попередженні конфліктів та ризиків, створенні стабільного середовища, ефективному управлінні ризиками та забезпеченні відповідальності, а також підвищенні довіри до державних інституцій.

Визначено, що адміністративно-правове регулювання дозволяє встановити пріоритети та стратегічні напрямки забезпечення безпеки в різних сферах суспільства, враховуючи специфіку та потреби країни та відіграє роль системи координації, контролю та реагування на можливі загрози, ризики та кризові ситуації в суспільстві.

Надано авторське визначення категорії «безпекове середовище» як умови, за яких діяльність людей, підприємств, установ та суспільних груп здійснюється без підтримки небезпеки для життя, здоров'я, майна, природи та стійкості соціальних відносин. Сутність безпекового середовища полягає у створенні сприятливих умов для розвитку, які виключають або мінімізують можливі ризики та загрози. Виділено і охарактеризовано складові безпекового середовища: економічна безпека, соціальна безпека, екологічна безпека, політична безпека, інформаційна безпека.

Визначено та обґрунтовано цілі, принципи адміністративно-правового регулювання безпекового середовища в соціально-економічній сфері.

РЕТРОСПЕКТИВА ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ 112

2023-12-29T08:33:51+00:00

Дана наукова стаття присвячена історичним та організаційно-правовим передумовам впровадження системи 112 в Україні. Досліджено ретроспективу та основні етапи впровадження системи 112. Вперше питання про створення такої служби постало ще у 1976 році, коли Європейська конференція адміністрацій пошти та телекомунікацій запропонувала використовувати номер 112 як єдиний загальноєвропейський телефонний номер екстреного виклику. З 1991 по 1996 роки відбувалося становлення цієї служби в Європі, а з 2008 року розпочато цей процес і в Україні. Визначено мету створення та впровадження системи 112, як ефективну та оперативну організацію надання екстреної допомоги населенню в разі загрози виникнення або виникнення екстрених ситуацій, що загрожують здоров’ю, життю, майну або навколишньому природному середовищу, громадському порядку, інших небезпечних подій. Прагнення України інтегруватися до Європейського Союзу ставить перед органами державного управління завдання не тільки у сфері гармонізації українського законодавства з європейським, а й у сфері створення організаційних структур, обов'язкових для кожної країни Європейського Союзу, яким повинен стати орган, відповідальний за формування та реалізацію державної політики у сфері екстреної допомоги населенню, у тому числі забезпечення інформаційної взаємодії служб екстреного реагування. Проаналізовано міжнародно-правові зобов’язання України у сфері європейської інтеграції, правові, технічні та організаційні питання регулювання створення, впровадження й забезпечення функціонування системи 112, у тому числі створення нормативно-правової бази з питань визначення правових та організаційних засад функціонування системи 112, створення організаційно-інституційної структури та інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури системи 112.

ІНСТИТУТ СЛІДЧОГО СУДДІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

2023-12-29T08:45:23+00:00

Статтю присвячено комплексному дослідженню інституту слідчого судді у кримінальному процесі України.

Досліджено наукові підходи і нормативне визначення поняття слідчого судді. Зазначається, що слідчий суддя виступає суб’єктом реалізації функції судoвого контролю у кримінальному провадженні. На основі цього зроблено висновок про необхідність закріплення у кримінальному процесуальному законі окремого положення, яке б визначало процесуальний стaтус слідчого судді.

Розкрито повноваження, компетенцію та роль слідчого судді у кримінальному процесі України. Акцентується увага на тому, що саме здійснення захисту прав людини є головною і найважливішою функцією слідчого судді. Таким чином встановлено, що інститут слідчого судді покликаний насамперед забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свoбод людини на стадії досудового слідства в кримінальному прoвадженні.

Висвітлено питання недостатньої урегульованості інституту слідчого судді в національному законодавстві. Проаналізовано праці вчених, які займались вивченням проблематики правового статусу слідчого судді у кримінальному провадженні. Наголошується на тому, що попри наявне законодавче регулювання інституту слідчого судді, науковці констатують існування низки прoблем, які потребують вирішення.

За результатами проведеного дослідження розроблено теоретичні положення та практичні рекомендації щодо закріплення статусу, прав та обов’язків слідчого судді, що забезпечить неупередженість у прийнятті ним рішень, які гарантують захист прав та інтересів учасників кримінального провадження.

СУМІЩЕННЯ ФУНКЦІЙ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ НА ПРИКЛАДІ Ч.1 СТ. 284 КПК УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

2023-12-29T08:52:40+00:00

Не зважаючи на те, що з моменту прийняття чинного Кримінального процесуального кодексу України пройшов досить значний час, проте слідчий, особа, яка проводить дізнання і прокурор, як учасники кримінального провадження з боку обвинувачення, так і не були позбавлені права переймати на себе функції захисту та правосуддя.

В статті розглядається проблема перейняття функцій обвинувачення, захисту та правосуддя у кримінального процесі між сторонами кримінального провадження. Авторами здійснюється аналіз пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. За результатами аналізу автори статті стверджують про те, що слідчий, особа, яка проводить дізнання та прокурор, закриваючи кримінальне провадження за обставинами, які реабілітують, фактично переймають на себе функцію правосуддя. Підставою для такого висновку автори статті вважають той факт, що рішення про закриття кримінального провадження сторона обвинувачення приймає за своїм внутрішнім переконанням, оминаючи судову процедуру. Така ситуація, на думку авторів, призводить до появи причин та умов щодо вчинення корупційних діянь у сфері службової діяльності в стадії досудового розслідування, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди (хабаря). В якості прикладу автори наводять випадок зловживання прокурором можливістю закривати кримінальне провадження, що призвело до посадового злочину у вигляді вимагання неправомірної вигоди. Для подолання вказаного недоліку, автори пропонують змінити зміст частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України виключивши із цієї норми пункти1-3, які є підставою для закриття кримінального провадження за обставинами, які реабілітують. Окрім того, автори пропонують переглянути зміст частини другої статті 9 цього закону, запропонувавши видалити із цієї норми обов’язок прокурора, керівника органу досудового розслідування та слідчого під час досудового розслідування виявляти обставини, які виправдовують підозрюваного, обвинуваченого та пом’якшують їх відповідальність.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ НЕПОВНОЛІТНЬОГО ПІДОЗРЮВАНОГО ТА ОБВИНУВАЧЕНОГО У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

2023-12-29T08:57:34+00:00

Стаття присвячена дослідженню особливостей правового статусу неповнолітнього підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному провадженні. У статті вивчено доктринальні підходи до розуміння правового статусу неповнолітнього підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному провадженні та встановлено, що останні вивчаються та розробляються численними вітчизняними науковцями. У цілому основні доктринальні підходи класифіковано за наступними категоріями: соціально-правовий, правозахисний, психолого-правовий, індивідуалізація та диференціація вікових меж. Автором наголошено, що однією з ключових конвенцій, що стосується правового статусу неповнолітніх у кримінальному правосудді, є Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1989 році, до якої приєдналися практично всі країни світу. Конвенція визначає основні принципи та стандарти для захисту прав дітей у всіх сферах їхнього життя, включаючи права неповнолітніх у кримінальному провадженні. Проаналізовано українське законодавство, яке містить положення, що визначають правовий статус неповнолітнього підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному провадженні. Основні норми регулюють це питання знаходяться в Кримінальному процесуальному кодексі України та інших законах.

Автором аргументовано зазначено, що визначення віку кримінальної відповідальності є ключовим аспектом у вирішенні цієї проблеми. Законодавство повинно враховувати когнітивний та емоційний розвиток неповнолітніх, щоб уникнути несправедливих санкцій та негативних наслідків для їхнього майбутнього. Другим важливим аспектом є участь батьків чи законних представників у кримінальному процесі. Зафіксовано, що забезпечення активної участі та гідного ставлення до батьків може вирішити багато проблем, пов'язаних із захистом прав неповнолітніх та їхньою реабілітацією.

ПІДСТАВИ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУДДІВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА ІНШИХ КРАЇН

2023-12-29T09:47:25+00:00

Наукова стаття є порівняльним дослідженням законодавства і практики притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в Україні та у країнах, на які ми орієнтуємося. Встановлено, що підстави дисциплінарної відповідальності суддів в Україні поділяються на ті, що безпосередньо пов’язані із здійсненням правосуддя, та ті, що безпосередньо не пов’язані із здійсненням правосуддя. За результатами аналізу прикладів із законодавства країн Європейського Союзу та дисциплінарної практики штату Джорджія (США) констатовано, що країни-партнери, як і Україна, притягують суддів до дисциплінарної відповідальності за порушення, пов’язані із здійсненням правосуддя. Вони також, як і наша держава, передбачають у своєму внутрішньому законодавстві підстави дисциплінарної відповідальності суддів, які викликають необхідність оцінювати судове рішення. Доведено помилковість і категоричність позиції юристів, котрі переконані, що порушення суддею норм матеріального і процесуального права не повинні входити до переліку підстав дисциплінарної відповідальності. Зроблено висновок, що передбачені національним законодавством підстави дисциплінарної відповідальності суддів за порушення норм матеріального і процесуального права мають і надалі залишатися в ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Акцентовано на важливості проведення подальших глибоких порівняльних наукових досліджень дисциплінарної практики України, країн Європи, Сполучених Штатів Америки. Зазначено, що першим етапом таких досліджень має стати узагальнення типових порушень, які були підставами для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в Україні, вивчення сталих правових позицій, виокремлення проблемних питань. На переконання авторів публікації, дисциплінарну відповідальність суддів не можна вивчати виключно порівнюючи тексти законів, не беручи до уваги практику.

СУТНІСТЬ ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У ТРУДОВИХ ВІДНОСИНАХ ЗА УЧАСТЮ СУДДІ

2024-01-31T08:27:46+00:00

Стаття присвячена з’ясуванню сутності правового механізму забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді в Україні. З урахуванням наукових напрацювань українських вчених автором уточняється юридична сутність правового механізму та механізму в праві, на підставі чого резюмується, що механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді виявляється у двох видах – абстрактному (ідеальному) та конкретному (той, який діє в практичній дійсності). Зазначається, що правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді діє в межах трудо-правового режиму законності у сфері праці. Обґрунтовується позиція, відповідно до якої правовий механізм забезпечення законності в трудових відносинах за участю судді коригується механізмом правового регулювання забезпечення законності у таких правових відносинах, а також правовим механізмом забезпечення прав працівників. Автором дається визначення поняттю «правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді», а також окреслюються основні специфічні риси, які є властивими такому правовому механізму. У висновках до статті узагальнюються результати проведеного дослідження.

НУМІЗМАТИЧНА ПРОДУКЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

2024-01-31T09:25:00+00:00

У даній статті акцентовано увагу на понятті та характерних рисами нумізматичної продукції, що випускає Національний банк України.

Визначено, що нумізматична продукція Національного банку України є елементом культурно-історичного наслідування України та брендінгової діяльності Національного банку України, що може бути предметом колекціонування, вираженням національно-патріотичної ідентичності.

В цілому, нумізматична продукція Національного банку України має не тільки матеріальну цінність, але і важливий символічний та культурний вплив на суспільство.

Характерними рисами нумізматичної продукції, що випускає Національний банк України є: 1) випускаються для відзначення важливих подій в історії України, таких як ювілеї незалежності, історичні події, великі досягнення тощо; 2) може бути важливим інструментом для привертання уваги до культурних та історичних багатств України. Монети можуть відображати унікальні аспекти національної спадщини, пам'ятки архітектури, видатні постаті, та інше; 3) сприяє розширенню нумізматичного обігу в Україні та за її межами, привертаючи увагу колекціонерів та інвесторів до українських монет та медалей; 4) продаж нумізматичних виробів може слугувати додатковим джерелом фінансування для Національного банку або благодійних цілей, таких як фінансування соціальних проектів, культурних ініціатив, чи допомога благодійним організаціям; 5) випуск нумізматичної продукції може стимулювати інтерес громадськості до фінансової та економічної освіти, а також до збереження історії та культурної спадщини.

До проблемних аспектів з якими зіштовхується Національний банк України в процесі здійснення даного виду регулювання є: 1) невизначеність нормативно-правового середовища; 2) фальсифікація та шахрайство. Зростання попиту на нумізматичні вироби може породжувати проблеми з фальсифікацією монет та інших артефактів; 3) неоднаковість стандартів якості; 4) податкове регулювання, яке застосовуються до нумізматичної продукції, може впливати на цінову динаміку та збереження цінності виробів5) окремим проблемним питанням є обмеження експорту та імпорту нумізматичної продукції для збереження культурної спадщини; 6) контроль за законністю права власності на нумізматичну продукцію.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В МУСУЛЬМАНСЬКИХ КРАЇНАХ ТА УКРАЇНІ

2024-02-01T17:08:25+00:00

У даній статті проведено порівняльний аналіз особливостей кримінального процесу в Україні та мусульманських країнах, зокрема в Ірані. Автори статті зосередилися на основних етапах кримінального процесу, від досудового розслідування до застосування покарань.

За результатами дослідження було встановлено, що засади реалізації провадження у кримінальних справах значно різниться між Україною та Іраном на всіх його етапах. Це стосується як методів розслідування, так і учасників кримінального провадження.

У дослідженні були висвітлені особливості історичного розходження кримінального провадження, особливо, що стосується саме джерел кримінального процесу. Також було досліджено основну мету покарання в Ірані та Україні, оскільки саме призначення та відбування покарання є одним з головних шляхів реалізації кримінальної відповідальності. Автори статті також проаналізували практичні аспекти застосування покарання в мусульманських країнах, які застосовують і досі та які беруть початок ще від стародавнього періоду.

РОЛЬ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ЗАПОБІГАННІ КОРУПЦІЇ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

2024-02-01T17:29:21+00:00

У статті досліджена проблематика ролі й місця інститутів громадянського суспільства у питаннях запобігання корупції у сфері земельних відносин. Констатовано, що сфера земельних відносин, відповідно чинній Антикорупційній державній стратегії та Державній програмі її реалізації визначена як така, що має високі корупційні ризики. Власне відкриття ринку земель сільгосппризначення додатково підвищує відповідні корупційні ризики, оскільки земля є об’єктом підвищеного інтересу для всіх громадян. Йдеться про те, що в Україні попри явні здобутки в реалізації антикорупційних запобіжників (прийняття системи антикорупційних законів, створення спеціалізованих антикорупційних органів, поступове підвищення рівня прозорості влади тощо), суспільство й надалі значною мірою залишається стороннім спостерігачем антикорупційних заходів, а не безпосереднім їх учасником. При цьому діяльність профільних державних органів ще не набула повної ефективності, а вплив громадянського суспільства на розробку та реалізацію антикорупційної політики залишається ще далеко не достатнім. Закон України «Про запобігання корупції» передбачає участь громадськості у заходах щодо запобігання корупції через спроможність проводити/замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та їх проектів, подавати за результатами експертизи пропозиції, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій. Роль громадськості у цілому та нормативно-врегульованих громадських організацій вбачається наразі надзвичайно важливою. Окрім того, саме ті, які мають максимальну легітимність та є обов’язковими в діяльності системи нових правоохоронних органів України, отримали від законотворця доволі потужні повноваження. Втім, важливим є їх чітке закріплення у вітчизняному законодавстві, позаяк такі повноваження на нормативному рівні не є чітко конкретизованими. Запропоновано зміни до системи чинного вітчизняного законодавства: 1) такий інструментарій конкурсного відбору, який би забезпечив добір у склад членів Громадської ради при органах у сфері запобігання та протидії корупції лише осіб, які користуються абсолютним авторитетом у професійному середовищі та мінімізував би саму можливість застосування корупційної складової при процедурі конкурсного відбору; 2) обов’язковість проведення громадськими організаціями експертизи законопроектів на предмет наявності антикорупційних ризиків.

ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ОПЕРАТИВНОГО КРИМІНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ПІД ЧАС ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2024-02-08T14:32:58+00:00

Розглянуто важливість та доцільність використання можливостей оперативного кримінального аналізу під час планування та проведення негласних слідчих (розшукових) дій в умовах воєнного стану. Проаналізовано погляди науковців на категорії, які стосуються використання можливостей оперативного кримінального аналізу під час планування та проведення негласних слідчих (розшукових) дій в умовах воєнного стану. Обґрунтовано важливість та доцільність використання можливостей оперативного кримінального аналізу під час планування та проведення негласних слідчих (розшукових) дій в умовах воєнного стану. Досліджено взаємодію оперативного кримінального аналізу з процесом планування та проведення негласних слідчих (розшукових) дій в умовах воєнного стану. Оцінено важливість та доцільність використання можливостей оперативного кримінального аналізу під час планування та проведення негласних слідчих (розшукових) дій в умовах воєнного стану. Зроблено ряд відповідних авторських висновків щодо важливості та доцільності використання можливостей оперативного кримінального аналізу під час планування та проведення негласних слідчих (розшукових) дій в умовах воєнного стану.

ПОНЯТТЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ УЧАСНИКІВ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

2024-02-08T11:41:32+00:00

Статтю присвячено визначенню основних ознак та виявленню поняття здійснення цивільних прав учасників договірних зобов’язань. В основі вказаного лежить суб’єктивне цивільне право як вид та міра можливої поведінки особи, яка включає в себе встановлені законом правомочності, що складають його зміст.

Досліджено, що задоволення інтересу є метою здійснення суб’єктивного цивільного права, а інтерес найбільш ефективно задовольняється шляхом участі у договірних зобов’язаннях.

Проаналізовано, що реалізація правомочностей, які складають зміст суб’єктивного цивільного права, є здійсненням цього права. Правомочності у свою чергу є проявом цивільної правоздатності суб’єкта, яка є передумовою виникнення та здійснення суб’єктивних цивільних прав та виконання цивільних обов’язків. Саме вчинення активних та пасивних дій перетворюють правомочності на дійсність та є рушійною силою укладення та виконання договорів.

Доведено, що договірне зобов’язання є одним із способів здійснення суб’єктивних цивільних прав. Основу договірних зобов’язань складають майнові права, оскільки майнове право є відчужуваним. У зв’язку з цим виявлено види суб’єктивних цивільних прав залежно від виду договірного зобов’язання, в межах якого вони здійснюються (права щодо передання майна у власність, користування, виконання робіт та надання послуг).

Стверджено, що договірне зобов’язання може бути здійснене шляхом вчинення активних та пасивних дій, які полягають у здійсненні цивільних прав та виконанні цивільних обов’язків. До таких дій слід віднести дії щодо укладення договору, його виконання та захисту прав у випадку їх порушення. Отже, здійснення цивільних прав у договірних зобов’язаннях необхідно розглядати крізь призму його структури, механізму та відповідних стадій. Саме за допомогою цих елементів і являється можливим дослідити процес реалізації прав у договірних зобов’язаннях.

Виявлено ознаки здійснення цивільних прав учасників договірних зобов’язань, до яких слід віднести: є способом задоволення інтересу, можливість права вимоги є основоположною правомочністю у договірному зобов’язанні, що складає зміст суб’єктивного цивільного права у такому зобов’язанні. Також здійснення цивільних прав учасників договірних зобов’язань є завжди встановленим та забезпеченим законом та договором порядком реалізації суб’єктивних цивільних прав. Більше того, здійсненню цивільних прав учасників договірних зобов’язань властиві особливі стадії та структура.

Запропоновано визначити здійснення цивільних прав учасників договірних зобов’язань як встановлений та забезпечений законом та договором порядок реалізації суб’єктивних цивільних прав, змістом яких є можливість вимоги уповноваженою особою від зобов’язаної особи правомірних дій або утримання від їх вчинення для задоволення інтересу.

ПРИНЦИП СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ ЗАГАЛЬНООБОВЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

2024-02-08T12:35:19+00:00

У статті досліджується вітчизняна система державного страхування з позиції принципу соціальної справедливості. Встановлено, що в умовах соціально-економічних змін право громадян на державне соціальне страхування постає вимогою реалізації державою соціальної політики та гарантування соціальної справедливості.

Визначено, що зміст принципу соціальної справедливості становить: по-перше, рівність страхових компаній перед органами регулювання, рівність законодавчо визначених прав і обов’язків страхових компаній, пропорційність відповідальності допущеному правопорушенню; по-друге, недопущення дискримінації, виключень, нерівності, свавілля органів нагляду щодо страховиків та страхових компаній у відносинах зі своїми клієнтами та партнерами; по-третє, постанови, приписи, письмові розпорядження органу регулювання та нагляду, в яких справедливо визначені права та обов’язки споживачів страхових послуг.

Наголошено, що надання виплат через статус та офіційну приналежність до вразливої групи має корелювати з індивідуальними потребами. Зроблено висновок, що модернізація вітчизняної системи загальнообов’язкового державного страхування має ґрунтуватись на таких базових складових соціальної справедливості: створенні індивідуальних програм соціального страхування для окремих категорій осіб та підбір індивідуального пакету соціальних послуг; оцінці доходів і матеріального становища одержувача послуг; міжособистісності перерозподілу прибутків між найбагатшими й найбіднішими соціальними групами; прозорості і підзвітності системи надання соціальних допомог; оцінці ефективності наданої допомоги з урахуванням задоволення потреб отримувачів соціальних послуг.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА ФІКСАЦІЯ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИХ ВИМОГ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

2024-02-08T13:12:34+00:00

Стаття відображає результати дослідження проблеми нормативно-правового регулювання морально-етичних вимог до присяжних в Україні. Дослідження становлення, розвитку та значення інституту суду присяжних у процесі реформування судової системи України має особливу наукову актуальність та суспільне значення, адже суд присяжних у світовій практиці судочинства розглядається як один із найдемократичніших правових інститутів.

У висновках зазначено, що загальні принципи діяльності та вимоги до особи професійного судді і присяжного як суб’єктів судівництва переважно співпадають. Утім в законодавстві України морално-етичні критерії відбору та діяльності присяжних явно недостатньо врегульовані. Насамперед ідеться про спеціальний Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Більш розгорнуте регулювання даного питання надає текст КПК. Утім воно явно не врегульоване на рівні ЦПК, що свідчить про формальність підходу законодавця до діяльності інституту суду присяжних загалом. Тому пропонуємо внести відповідні доповнення до усіх згаданих законодавчих актів, врахувавши норми міжнародного права і тексти основоположних актів центральних органів суддівського самоврядування.

НАЦІОБЕЗПЕКОЗНАВСТВО В СИСТЕМІ НАУК

2024-02-15T02:02:10+00:00

У статті досліджуються проблеми закономірностей забезпечення національної безпеки, а також внутрішньої будови нового міждисциплінарного напряму науки про національну безпеку – націобезпекознавство.

Проведено аналіз останніх досліджень і публікацій, присвячених націобезпекознавству як окремого наукового напряму. Зазначено, що дана наука зосереджена на розгляді питання про те, як утворюється система національної безпеки і що вона собою являє.

Встановлено, що націобезпекознавство перебуває на етапі становлення. Наголошено на особливе значення та актуальність системи знань про національну безпеку в сучасних умовах, яка має на меті пояснити зародження, існування та розвиток системи національної безпеки, виникнення загроз, їх передбачення та нейтралізацію. Проаналізовано місце націобезпекознавства в системі наук та його зв'язок з основними групами юридичних наук.

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ОСВІТУ СОЦІАЛЬНО ВРАЗЛИВИХ ВЕРСТВ НАЛЕЛЕННЯ

2024-02-15T02:21:39+00:00

У статті досліджено державну політику у сфері забезпечення права на освіту соціально вразливих верств населення, проаналізовано нормативно-правову базу України, яка має значний вплив на регулювання досліджуваного питання.

Автором привернуто увагу, що право на освіту є ключовим соціальним і культурним правом людини, закріпленим у Конституції України та численних міжнародних правовстановлюючих документах. Зауважено, що саме здобуття освіти представниками вразливих категорій населення значно розширяє їхні можливості та відкриває шлях до покращення їхніх життєвих умов та подолання несприятливих обставин, які роблять даних осіб вразливими.

На думку автора, соціально вразливі верстви населення - це групи людей, які потребують допомоги від держави для забезпечення реалізації ними прав та свобод з урахуванням умов складної життєвої ситуації в яких вони перебувають. Також виокремила соціально вразливі верстви населення для яких реалізації права на освіту є вкрай важливою. Проте такий перелік не може бути вичерпним, бо вразливість населення у період соціальних потрясінь, збройних конфліктів значно посилюється.

Привернуто увагу, що державна політика забезпечення права на освіту стосується не лише осіб, які мають фізичних вади, є малолітніми чи неповнолітніми тощо, але й інших осіб, що також потребують врегулювання їхнього права на освіту, а саме: особи, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк та внутрішньо переміщені особи.

ФОРМУВАННЯ СУДДІВСЬКОГО КОРПУСУ В УКРАЇНІ:АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

2024-02-15T02:38:07+00:00

У статті проаналізовано та запропоновано основні напрями вдосконалення адміністративно-правового аспекту формування судівського корпусу в Україні .
З наукового та практичного аспектів здійснено аналіз ключових та основоположних законодавчих актів, які регулюють процес призначення суддів на посади. Цей процес слід розглядати як складний правовий механізм, що включає в себе положення різних галузей законодавства. Після внесення змін до законодавства про судову систему та статус суддів в Україні встановлено чітку процедуру призначення суддів. Доведено, що цей порядок призначення є важливою складовою правового статусу суддів. Запропоновано розділити процес призначення на формальні та кваліфікаційні стадії. До формальних відноситься діяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з питань процедурного аспекту призначення. Кваліфікаційні етапи включають перевірку та виявлення різних необхідних навичок для здійснення суддівських обов'язків. Ці етапи включають складання відбіркових іспитів, спеціальну підготовку та проходження кваліфікаційних іспитів.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СУДІВ УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2024-02-22T20:50:10+00:00

Розглянуто питання організації діяльності суду в умовах воєнного стану. Важливість та актуальність дослідженої у статті проблематики, пов’язано з необхідністю перебудови діяльності судів задля продовження виконання своїх функцій під час збройної агресії РФ проти України. Аналіз поточної ситуації довів, що сучасна українська система судоустрою не була належним чином підготовлена до війни. Доказом цього стала відсутність будь-яких заздалегідь розроблених планів і програм функціонування суду в умовах воєнного та/чи надзвичайного стану. Вказано, що досвід роботи судів в умовах російсько-української війни може бути корисним для інших країн.

Охарактеризовано чинне законодавство, яке регулює діяльність судів в умовах воєнного стану. Розглянуто чинники, що забезпечують безперебійне функціонування судової системи та виявлено недоліки, які цьому заважають. Аналіз реформаційних процесів у сфері судочинства, які відбувалися в останні роки в Україні, довів, що до вирішення існуючих проблем із забезпечення справедливого судочинства у відносно мирний час, додалися чимало викликів, спричинених війною. Тому перед Україною постало декілька основних завдань, а саме: забезпечити функціонування судової системи в умовах воєнного стану, а також продовжити ті реформи, які Україна як держава зобов’язалася виконувати з метою вступу до Європейського Союзу. Розглянуто проблеми запровадження дистанційних форм роботи суду, переходу на електронну форму судочинства та доступу до електронного кабінету судді в умовах воєнного стану. Виявлено основні проблеми організації діяльності суду в умовах воєнного стану, а також запропоновано авторське бачення можливих шляхів їх вирішення. Зроблено висновок, що судова система України, незважаючи на наявність багатьох викликів, спричинених війною, загалом продовжує своє належне функціонування.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНСТИТУТУ СУДУ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

2024-02-23T10:42:09+00:00

У статті досліджуються ключові аспекти процесу реформування судової системи в Україні та його вплив на суспільство. Автор аналізує історію розвитку судової системи, починаючи з моменту незалежності країни, та розглядає етапи реформ, які були впроваджені з метою поліпшення судочинства та забезпечення правосуддя.

Стаття зосереджується на ключових напрямках трансформації, таких як створення антикорупційних органів, підвищення професійності суддів та забезпечення їх незалежності. Особлива увага приділяється взаємодії судової системи з громадськістю, ролі громадських організацій у сприянні судовим реформам та забезпеченні прозорості судового процесу.

Автор розглядає виклики та досягнення, з якими стикається процес трансформації суду, а також визначають можливі перспективи розвитку судової системи в Україні. Ця стаття служить важливим джерелом для розуміння динаміки змін в інституті суду та їх впливу на правову систему та суспільство в цілому.

АКТИВНІСТЬ СУДДІВ В СОЦМЕРЕЖАХ: ОБМЕЖЕННЯ В КОНТЕКСТІ ВИСНОВКУ КРЄС ЩОДО СВОБОДИ ВИРАЖЕННЯ СУДДІВ

2024-02-23T15:14:05+00:00

Стаття присвячена дослідженню стандартів стриманості та обмежень активності суддів у соціальних мережах з точки зору професійної етики з огляду на ухвалення КРЄС 2 грудня 2022 року висновку щодо свободи вираження суддів. Обґрунтовано такі висновки: по-перше, соціальні мережі стали найефективнішою платформою для дискутування важливих суспільно-політичних питань, їх активно застосовують у своїй політиці топ-посадовці держав. Звісно, що і судді за власним бажанням можуть створювати і користуватися персональними акаунтами в соцмережах. По-друге, інформація, що її розміщують в інтернеті, стає публічною, а отже судді повинні утримуватися від опублікування в соцмережах будь-яких матеріалів, які можуть поставити під загрозу довіру громадськості до їх неупередженості або можуть суперечити гідності їх посади чи дискредитувати судову систему. По-третє, важливо підвищувати обізнаність суддів (в тому числі через організацію спеціальних курсів, навчань) про те, що під час публікації в соціальних мережах весь контент, що вони публікують, стає постійним (навіть після видалення) та може вільно тлумачитися або навіть перекручуватися чи бути вирваним з контексту. А вигадані нікнейми ніяк не приховають неетичну поведінку в Інтернеті.

ПРАВОВА ОХОРОНА ОБ’ЄКТІВ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

2024-02-23T15:20:41+00:00

У статті охарактеризовано правову охорону об’єктів торговельної марки в умовах сучасного інноваційного розвитку. Розкрито зміст співвідношення таких споріднених категорій, як «торгівельна марка», «бренд», «логотип», «графічна ідентифікація учасників цивільних відносин», «знак для товарів і послуг». Так, логотип є однією з об’єктивних форм торгівельної марки, що визначає графічну ідентифікацію учасників цивільних відносин. Бренд є більш широкою категорією ніж торговельна марка. Підкреслено, що правова охорона торговельної марки спрямована на ідентифікацію учасників цивільних правовідносин та захист інтелектуальної власності, у разі порушення немайнових та майнових права інтелектуальної власності. Вказано, що монопольні права на торговельну марку мають безпосередню прив’язку до кола товарів, послуг, на які вона поширюється, та які визначаються власником при реєстрації торговельної марки. Як наслідок такої залежності об’єктивна форма торговельної марки повинна співвідноситься із відповідним напрямом товару чи послуги. Наведене призводить до того, що торговельна марка виконує як функцію відокремлення одного споживчого продукту від іншого та ідентифікує товаровиробника. Аргументовано, що законодавець визначає об’єкт торговельної марки через чітке визначення її об’єктивної форми (словесна, зображувальна, об’ємна, комбінована) та переліку об’єктів, що не можуть бути торговельною маркою. Визначено, що сучасний споживач налаштований на отримання інтенсивної інформації із використанням 3D технології. Тому варто очікувати зміни об’єктивної форми майбутніх торговельних марках. Додатково підкреслено, що поділ торговельних марок за їх об’єктом має науково-практичне значення, оскільки безпосередньо впливає на складання заявки на отримання охоронного документу. Крім того, захист інтелектуальної власності поширюється саме на зареєстрований об’єкт торговельної марки.

ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВОМ: АСПЕКТИ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

2024-02-23T15:39:16+00:00

У статті досліджуються правові аспекти зловживання патентними правами на лікарські засоби як тактики штучного підтримання монопольного становища на ринку. Розглянуто доктринальні визначення зловживання правом, законодавчо встановлені межі здійснення прав та форми зловживання правом у контексті прав інтелектуальної власності у сфері фармації. Охорона прав інтелектуальної власності на лікарські засоби є важливим фактором розвитку фармації та стимулом для просування відповідних досліджень, але водночас дозволяє підтримувати монополії на ринку, що призводить до тривалого отримання надприбутків і забезпечення конкурентної переваги одних суб’єктів над іншими. Проте зловживання патентними права на лікарські засоби має негативні наслідки для задоволення суспільного інтересу у сфері охорони здоров’я, що виявляється у фізичному та економічному обмеженні доступу до лікарських засобів.

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАХОДІВ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

2024-03-03T20:22:15+00:00

Стаття присвячена аналізу проблем нормативно-правової бази при застосуванні адміністративно-правових заходів обмеження прав та свобод людини під час забезпечення публічної безпеки.

Констатовано, що важливою передумовою функціонування сучасної правової держави є наявність нормативно-правової основи діяльності державних органів їх системної взаємодії, незалежної судової системи, повноцінного громадянського суспільства.

Актуалізовано місце та роль Національної поліції України в контексті забезпечення публічної безпеки.

Визначено основні напрями вдосконалення діяльності підрозділів Національної поліції України при застосуванні адміністративно-правових заходів обмеження прав та свобод людини під час забезпечення публічної безпеки. Серед них: вдосконалення нормативно-правової бази застосування адміністративно-обмежувальних заходів прав та свобод людини під час забезпечення публічної безпеки; вдосконалення процедури відбору кандидатів на службу в органи та підрозділи Національної поліції України; навчання, підвищення кваліфікації, підготовка та перепідготовка працівників підрозділів Національної поліції України; вдосконалення організаційно-управлінської складової під час здійснення заходів по забезпеченню публічної безпеки та охорони публічного порядку; підвищення рівня якості контролю та нагляду за діяльністю підрозділів Національної поліції України.

Проаналізовано стан нормативно-правової бази застосування адміністративно-обмежувальних заходів прав та свобод людини під час забезпечення публічної безпеки.

Визначено наступні проблемні аспекти: безсистемність у прийнятті законодавчих актів яка в подальшому спричинила проблему їх практичного застосування, коли працівники поліції не мали відповідних роз’яснень та інструкцій щодо застосування вказаних норм, що призвело до того, що деяка частина винних осіб так і не понесла покарання за скоєне діяння; відсутність належної правотворчості на рівні прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Вказано на важливості якісної розробки та прийняття відомчих нормативно-правових актів яка в подальшому ефективно впливає на дотримання законності в діяльності того чи іншого правоохоронного органу, дотримання прав і свобод людини та громадянина, підвищує рівень довіри населення до діяльності правоохоронної системи в цілому.

УЧАСТЬ ЗАХИСНИКА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

2024-03-03T20:35:00+00:00

У даній роботі розглядається роль захисника в контексті кримінального провадження, акцентуючи увагу на теоретичних завданнях та практичних аспектах їх застосування в сучасній юридичній практиці. Висвітлюються ключові принципи діяльності захисника, його правові положення та функції, які він виконує щоб забезпечити захист прав і свобод осіб, залучених до кримінального процесу. Особливо увага приділяється аналізу нормативно-правової бази, яка регулює діяльність захисника, та впливу міжнародних стандартів на формування вітчизняної правової системи. Розкриваються складності та виклики, з якими стикаються захисники у своїй діяльності, включаючи обмежений доступ до матеріалів справи, труднощі у спілкуванні з клієнтами, збір та аналіз доказів, а також психологічні аспекти роботи в умовах високого емоційного тиску. Ця робота підкреслює значення ефективного захисту в кримінальному процесі як основи забезпечення справедливого судочинства та відповідності процесуального провадження вимогам закону та прав людини. Висновки, представлені в роботі, мають на меті сприяти подальшому розвитку юридичної науки в області кримінального процесу та покращенню практики застосування законодавства, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню ефективності захисту та захисту прав осіб у кримінальному процесі.

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2024-03-03T20:44:18+00:00

Формування економіки ринкового типу, що має більшу стійкість й можливості щодо забезпечення фінансової стабільності держави, що наразі означає спроможність відстоювати суверенність і незалежність України, полягає насамперед у створенні надійного й фінансово стійкого банківського сектору до впливу зовнішніх (які наразі є найбільшими з часу існування незалежності нашої Держави) та внутрішніх загроз в умовах масштабного посилення макроекономічної нестабільності загальносвітового рівня. Метою дослідження постає аналіз нагальних питань забезпечення безпеки банківського сектору в Україні в умовах воєнного стану. Воєнний стан, окрім того, зумовлює суттєві додаткові ризики й загрози, включаючи не лише ризики фінансових втрат самих банків, але й ризики, пов’язані з діяльністю власне самих економічних агентів. Зазначено, що фінансова безпека банку власне передбачає такий стан усієї банківської системи загалом й кожного окремого банку, що характеризується здатністю протистояти ймовірним зовнішнім і внутрішнім загрозам щодо забезпечення нормального функціонування й розвитку банківської діяльності в умовах вкрай загрозливого дестабілізуючого й, у цілому невизначеного, впливу оточуючого середовища, й захищати фінансові інтереси усіх залучених суб’єктів. В умовах поглиблення фінансової нестабільності, стрімкого зростання зовнішніх та внутрішніх загроз, фінансова безпека банківського сектору постає важливим інструментом реалізації не лише його інтересів й цілей, але й фундаментом для фінансової стійкості держави та забезпечення можливості банківської системи фінансувати відновлення та відбудову економіки України у повоєнний період. А власне, усвідомлення внутрішніх та зовнішніх загроз сприяє формуванню надійної системи функціонування фінансової безпеки банку, спрямованої на забезпечення відповідних прав та інтересів її клієнтів. Актуальною лишається трансформація безпекового складника банківської системи, подальша координація діяльності профільних центральних органів державної влади щодо впровадження оптимізаційних механізмів функціонування банківського сектору у питаннях фінансованої безпеки, впровадження системи превентивних заходів з метою нівелювання негативного впливу на банківську систему України й забезпечення її безпеки; активна діяльність як на державному, так і локальному рівнях щодо залучення зовнішньої фінансової допомоги зі сторони міжнародних фінансових інститутів, урядів окремих країн та різноманітних фондів і організацій.

ОСОБЛИВОСТІ СПІВУЧАСТІ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕННЯХ ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМ СУБ'ЄКТОМ

2024-03-03T20:56:38+00:00

Стаття досліджує особливості співучасті у кримінальних правопорушеннях зі спеціальним суб'єктом. За допомогою системного аналізу та використання сучасних теоретичних підходів розглядануто поняття співучасті, що включає участь осіб у скоєнні кримінального правопорушення, які можуть мати особливий статус або вплив на подію. Розглянуто різні види співучасті, включаючи організаторство, підбурювання, сприяння та співдію. Аналізуються можливі мотивації та обставини, які спонукають осіб до участі у кримінальних правопорушеннях зі спеціальним суб'єктом.

Окрема увага приділяється ролі та впливу спеціальних суб'єктів, таких як особи зі спеціальним статусом або представники владних структур. Досліджуються можливі наслідки співучасті у кримінальних правопорушеннях, включаючи адміністративну відповідальність, кримінальне переслідування та інші санкції. Стаття також розглядає методи виявлення та протидії співучасникам у кримінальних правопорушеннях, які можуть використовуватися правоохоронними органами та судовими інстанціями. Зокрема, розглядаються правові норми, процесуальні правила та методи доказування, які допомагають виявити та притягти до відповідальності осіб, які беруть участь у кримінальних правопорушеннях зі спеціальним суб'єктом.

Це дослідження спрямоване на збагачення наукового розуміння співучасті у кримінальних правопорушеннях з урахуванням специфіки участі осіб із спеціальним статусом. Відзначається, що врахування цих особливостей є важливим для ефективного захисту законності та правосуддя.

ПРЕВЕНТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ: ДО ПИТАННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО РОЗМЕЖУВАННЯ ОКРЕМИХ СУМІЖНИХ ПОНЯТЬ КРІЗЬ ПРИЗМУ СУЧАСНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

2024-03-03T21:19:42+00:00

У статті визначено особливості превентивної діяльності Національної поліції на підставі аналізу положень чинного законодавства в контексті термінологічного розмежування окремих суміжних категорій.

З’ясовано, що термін «превенція» кореспондується з небезпекою, небажаними наслідками, а сутність «превенції», як явища, визначається сукупністю дій, заходів, які «працюють на випередження», тобто спрямованих на недопущення певних наслідків, які є очікуваними, прогнозованими від певних дій, подій чи явищ негативного характеру. Визначено, що мета превенції у загальному вигляді полягає у трансформації стану небезпеки у стан безпеки шляхом нейтралізації відповідних чинників.

Наголошено, що «превенція» в поліцейській діяльності є одним із ключових, базисних завдань, які стоять перед Національною поліцією в обраному Україною європейському векторі руху, безпосередньо обумовлених інтересами суспільства та потребою безпеки як фундаменту сталого розвитку загалом.

Визначено особливості превентивної діяльності Національної поліції як самостійного напрямку поліцейської діяльності: 1) здійснюється на виконання завдань щодо: а) забезпечення публічної безпеки та порядку; б) забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави; в) охорони життя і здоров’я людини; г) забезпечення безпеки дорожнього руху; ґ) дотримання вимог дозвільної системи; д) дотримання обмежень, установлених законодавством щодо різних категорій осіб, які перебувають на профілактичному обліку; е) здійснення поліцейського піклування; 2) здійснення превентивної діяльності може обмежувати певні права і свободи людини, що випливає як зі змісту ст.ст. 31-41 Закону України «Про Національну поліцію», так і зі змісту ч. 1 ст. 29 Закону, якою надано визначення поліцейського заходу; 3) здійснення превентивної діяльності не завжди пов’язано із делінквентністю, превентивні поліцейські заходи можуть бути застосовані зокрема й у зв’язку з надзвичайними ситуаціями; 4) шляхом здійснення превентивної діяльності забезпечується не лише недопущення вчинення правопорушення, але й зокрема виявлення правопорушень та їх припинення.

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ: ДОСВІД МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

2024-03-10T22:04:55+00:00

Статтю присвячено дослідженню питання правового забезпечення екологічної безпеки. Розглянуто питання міжнародної співпраці у сфері екології. Проаналізовано діяльність та структуру міжнародних організацій, що здійснюють екологічну політику.

Автором встановлено, що проблема захисту довкілля є важливим питанням зовнішньої політики на міжнародній арені. Охорона навколишнього природного середовища належить до найбільш важливих глобальних проблем виживання людської цивілізації. Саме тому міжнародні урядові й неурядові екологічні організації повинні активно співпрацювати у контексті актуалізації різноманітних екологічних питань та проблем.

Визначено, що проблеми екології є за своєю природою міжнародними, а тому роль міжнародних екологічних організацій у їх вирішенні є надзвичайно важливою. Саме міжнародні екологічні організації є рушійним суб’єктом відстоювання екологічних проблем, привернення уваги міжнародної спільноти до їх вирішення; вони здатні реально впливати на урядові рішення та суспільство. Зроблено висновок про те, що в інтересах міжнародного співтовариства підтримувати функціонування міжнародних екологічних організацій, а також залучати до процесу покращення стану довкілля та створення ефективного механізму вирішення екологічних проблем ще більше країн та активістів.

ЗМІНА СТАТІ ПОДРУЖЖЯ ЯК ПІДСТАВА ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ

2024-03-10T22:11:15+00:00

У статті розглянуто питання зміни статі подружжям як підставу припинення шлюбу. Наголошено, що аналізуючи правовий інститут припинення шлюбу, заслуговує на увагу ще одна підстава припинення шлюбу, не визначена у сімейному законодавстві України, а саме: зміна статі одним із подружжя. На нашу думку, її необхідно розцінювати як одну із новітніх підстав припинення шлюбу. Зазначена підстава є самостійною з урахуванням природи здійснюваних особою, яка змінює або коригує стать, особистих немайнових прав та є практичним втіленням «четвертого» покоління прав людини. Правове регулювання процедури здійснення цього особистого немайнового права та визначення змісту права на зміну (корекцію) статі відзначається недостатнім рівнем закріплення та деталізації у вітчизняному законодавстві. Це дозволяє нам запропонувати доповнити положення ст. 104 СК України ч.5 такого змісту «Шлюб припиняється внаслідок зміни або корекції статі одним із подружжя», оскільки у випадку зміни статевої належності одним із подружжя, збереження первісного шлюбу, у якому перебувала особа на момент проведення відповідної операції не є можливим. Водночас, припинення такого шлюбу не тягне за собою припинення існування сімейно-правових відносин між колишнім подружжям та тим більше відносин батьківства.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНАХ

2024-03-10T22:19:49+00:00

Аналізується досвід низки держав із забезпечення законності у правоохоронних органах. Дослідження способів попередження порушення законності правоохоронцями дозволило авторам сформулювати висновок про те, що до пріоритетних заходів слід віднести жорсткий відбір кандидатів на службу, високий рівень контролю за діяльністю посадових осіб, тісний зв'язок з громадськістю у виявленні фактів правопорушень з боку правоохоронців.

Метою статті є проведення наукового дослідження полягає в проведенні комплексного аналізу теоретико-правових основ інституційного забезпечення міжнародного досвіду забезпечення законності у правоохоронних органах, та в розробці рекомендацій щодо його вдосконалення.

Автор приходить до висновку, що проаналізувавши досвід запобігання порушенням законності у сфері правоохоронної діяльності, можна зробити висновок, що пріоритетними заходами є жорсткий відбір кандидатів на службу, високий рівень контролю за діяльністю посадових осіб, тісний зв'язок з громадськістю у виявленні фактів правопорушень з боку співробітників.

ЕЛЕКТРОННЕ СУДОЧИНСТВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ

2024-04-02T13:24:49+00:00

Ми невпинно рухаємося у світ, де глобалізаційні процеси передбачають беззаперечне втручання технологій. Більш того, ми не можемо їх уникати, а маємо лише пристосовуватися до їх розвитку, раціонально впроваджуючи елементи цифрових інновацій. Таким чином, стрімкий прогрес зумовив судову гілку влади багатьох країн перейти до модернізованої форми судочинства – електронної.

Здійснивши аналіз закордонної та вітчизняної моделі використання «онлайн»-суду ми можемо зазначити, що здійснення правосуддя за допомогою технологій є більш доступним для громадян, воно також сприяє зменшенню витрат на утримання судів. У статті наведено ряд країн із високим рівнем розвитку ІТ навичок у сфері судочинства, а також проведено дослідження структурних елементів найбільш відомих електронних судових систем. Дослідження включає подальше прогнозування й перспективи для українських судів, які в умовах повномасштабного вторгнення зазнали ряду змін: від тимчасового припинення функціонування на окупованих територіях до передачі значної кількості справ, що збільшило навантаження на суддів. Своєрідним виходом із ситуації стала можливість подачі заяв та документів онлайн, використовуючи систему ЄСІТС. Доведено високу ефективність у розгляді справ із використанням електронних судів. У ході дослідження висунуто пропозицію щодо вдосконалення сучасного стану ЄСІТС із запозиченням закордонного досвіду.

ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ПРАВОСУДДЯ

2024-04-02T13:54:35+00:00

У статті ґрунтовно досліджуються інформаційно-правові проблеми, з якими стикається система правосуддя під час ухвалення ефективних судових рішень, та пропонуються концептуальні основи для розробки надійної інформаційної підтримки цього критично важливого процесу. Автори наголошують на ролі інформаційно-правової підтримки у забезпеченні неупередженості, обґрунтованості, ефективності та прозорості судочинства. Детально аналізуються ключові аспекти інформаційно-правової підтримки, такі як забезпечення своєчасного доступу до актуальної правової інформації, надання аналітичної підтримки для опрацювання великих обсягів доказів та документів, захист конфіденційності та персональних даних, автоматизація рутинних операцій з документами та забезпечення відкритого доступу до інформації про діяльність судів.

Стаття критично розглядає недоліки існуючої ієрархічної моделі ухвалення судових рішень, яка піддається впливу політичних інтересів, бюрократичної неефективності та значних затримок. Докладно охарактеризовано процес ухвалення рішень на різних етапах правосуддя: запобігання злочинності, досудове розслідування, судовий розгляд, отримання зізнання, ухвалення вироків та післясудових рішень, а також розкриття злочинів. Підкреслюється необхідність розроблення єдиної уніфікованої системи підтримки ухвалення рішень для консолідації інформаційних потоків та надання комплексної аналітичної підтримки учасникам судового процесу.

ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ПРИНЦИПУ ПРАВОВОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ

2024-04-02T14:06:24+00:00

Статтю присвячено виявленню історичних передумов та основних етапів формування правової визначеності, як ідеї, концепції та юридичного принципу.

Принцип правової визначеності розглядається у якості однієї із базових та невід’ємних компонентів верховенства права. При цьому, на думку автора, правова визначеність являє собою складний юридичний інститут, що включає низку органічних складових. За такого підходу, історія формування даного явища розглядається як процес його постійного ускладнення, через збагачення новими елементами.

В ході дослідження автор приходить до висновку, що витоки принципу правової визначеності можна прослідкувати до найдавніших часів, коли виникли перші письмові законодавчі пам’ятки. Передумовою формування позитивного права автор вважає природне прагнення людини до розумного упорядкування життя та розуміння однозначних наслідків своєї поведінки.

В процесі історичного розвитку принцип правової визначеності пройшов кілька умовних етапів, хронологія яких відрізнялася у різних державних формаціях.

Остаточне оформлення та початок сучасного тлумачення принципу правової визначеності автор відносить до кінця ХІХ століття. Разом із тим, станом на сьогодні, реалізація даного принципу продовжує стикатися із низкою викликів, серед яких окремо відмічається проблема узгодження та взаємодії правової визначеності із інститутом дискреційних повноважень.

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2024-04-02T14:17:02+00:00

Авторами статті досліджено проблеми діяльності судів як органів державної влади, що мають безперервно здійснювати власні повноваження за умов воєнного стану. Підкреслено, що запроваджений 24 лютого 2022 року воєнний стан, передбачив можливість обмеження громадських прав і встановлення особливих процедур здійснення влади. Утім більшість заборон не торкнулося функціонування судової системи. Це обумовило необхідністю гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина. Тому метою статті є аналіз особливостей здійснення правосуддя у період воєнного стану та визначення напрямів подолання існуючих проблем.

З’ясовано, що функціонування судів нині відбувається лише на територіях, підконтрольних Україні. Визначено особливості функціонування органів судової влади в умовах воєнного стану. Окреслено проблему зміни багатьма особами місця своєї реєстрації або перебування, виїзду в інші регіони та за кордон, що вплинуло на здійснення правосуддя взагалі та розгляд окремих категорій судових справ зокрема. Виявлено умови розширення територіальної підсудності стосовно судів, які знаходяться під окупацією або де ведуться активні бойові дії. Встановлено, що поновлення процесуальних строків має бути досліджено та враховано судом на підставі певних аргументів заявника та вирішуватись окремо у кожному випадку. Виявлено, що коли матеріали судової справи залишені на окупованій території та по ним не прийнято рішення судом першої інстанції, вирішення справи по суті можливе лише за умов її повторного розгляду.

Вказано, що складна ситуація, в якій функціонують суди, передбачає оперативне врегулювання багатьох питань матеріально-технічного та організаційно-правового забезпечення їх функціонування. Наголошено, що в період воєнного пріоритетом має бути забезпечення безпечного функціонування судів, їх співробітників та учасників судового процесу. Акцентовано увагу на необхідності внесення змін до чинного законодавства та узагальнення судової практики здійснення правосуддя в умовах воєнного стану задля врегулювання існуючих проблем, що виникають під час реалізації права кожного на доступ до правосуддя.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ В ЗАПОБІГАННІ ТА РОЗСЛІДУВАНІ ЗЛОЧИНІВ

2024-04-02T14:38:41+00:00

Стаття присвячена дослідженню ролі та можливостей штучного інтелекту в контексті правоохоронної діяльності. Автор аналізує, як штучний інтелект може використовуватися для підвищення ефективності розслідування злочинів та їхнього запобігання, а також розглядають нормативно-правові аспекти використання штучного інтелекту в цій сфері.

Стаття розкриває ключові аспекти інформаційного забезпечення правоохоронної діяльності, зокрема використання штучного інтелекту для аналізу великих обсягів даних, автоматизації рутинних процесів та прогнозування потенційних злочинів. Автори також розглядають виклики та проблеми, пов'язані з використанням штучного інтелекту, включаючи питання приватності, точності аналізу даних та етичні аспекти.

Особливу увагу в статті приділено нормативно-правовому забезпеченню використання штучного інтелекту в правоохоронній діяльності. Автор аналізує Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні та розглядає закордонний досвід використання елементів штучного інтелекту в правоохоронній діяльності.

У статті приділено увагу особливостям модулю "Касандра" у пенітенціарній системі. Вона розглядає роль і функціонал цієї системи, що спрямовані на оцінку ризику повторного вчинення кримінального правопорушення серед ув'язнених. Досліджуються методи аналізу даних, що використовуються для прогнозування рецидивів та визначення рівня ризику. Автор аналізує ефективність та можливі переваги і обмеження використання модуля "Касандра" у пенітенціарній системі.

У статті також окреслені можливості використання штучного інтелекту при розслідуванні військових злочинів на прикладі програми Clearview AI. Автор аналізує функціонал та можливості цієї програми у виявленні та ідентифікації осіб, залучених до військових злочинів, шляхом аналізу обличчя з великої бази даних.

Стаття є важливим доповненням до наукового дискурсу про роль штучного інтелекту в сучасному суспільстві та його потенціал у сфері правоохоронної діяльності.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ «ЕЛЕКТРОННОГО СУДУ»: ОСОБЛИВОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТА НАЦІОНАЛЬНОГО ДОСВІДУ

2024-04-03T02:58:24+00:00

Стаття присвячена висвітленню питання тенденцій розвитку цифрової трансформації у національному судочинстві. Охарактеризовано сутність поняття «електронний суд» та його значення для забезпечення ефективності судочинства. Досліджено основні аспекти та напрями «електронного суду» відповідно до чинного законодавства.

У статті проаналізовано основні європейські стандарти запровадження електронного судочинства та впровадження цифрових технологій у процес правосуддя.

Розкрито проблеми запровадження «електронного суду» на сучасному етапі його становлення та реалізації на практиці. Запропоновані шляхи та перспективи розвитку функціонування електронного судочинства на національному рівні.

Автори прийшли до висновку, що розвиток електронного правосуддя є ключовим елементом модернізації судових систем. Основною метою електронного судочинства є впровадження та просування електронних систем, процесів і технологій у сфері юстиції та електронного урядування.

КОНТРОЛЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ СПРАВИ

2024-04-03T03:13:57+00:00

У даній статті визначено поняття, характерні ознаки, особливості та види контролю як інструменту публічного адміністрування.

Основною метою виступає дослідження взаємовідносин суб’єктів державного управління з метою підтримання законності та дисципліни в державному управлінні. Цілі контролю можна поділити на стратегічну та тактичну (або прикладну). Стратегічною ціллю контролю є забезпечення законності й дисципліни в суспільстві взагалі і в державному управлінні зокрема.

Контроль є важливим інструментом публічного адміністрування, спрямованим на забезпечення ефективності, ефективності та законності управлінських процесів та діяльності органів влади. Цей інструмент використовується для перевірки виконання законодавства, нормативних актів, політики та програм, а також для забезпечення відповідності цих дій прийнятим стандартам і критеріям.

Контроль як інструмент публічного адміністрування ветеринарної справи – є ключовим засобом забезпечення законності та дисципліни, що сприяє ефективній реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я тварин та безпеки харчових продуктів через оцінку та корекцію дій, відповідно до потреб громадського здоров'я, при цьому він діє як превентивний захід проти правопорушень і сприяє підвищенню рівня прозорості та підзвітності у даній галузі.

Контроль як інститут публічного адміністрування ветеринарної справи має наступні ознаки: контроль спрямований на виявлення та усунення порушень законодавства та внутрішньо-організаційних правил; здійснюється через систематичні перевірки та оцінки з метою забезпечення відповідності діяльності суб'єктів галузевим стандартам та нормам; охоплює різні рівні управління від локального до національного; має цільову спрямованість на підвищення якості та безпеки ветеринарних послуг і продукції; включає механізми зворотного зв'язку для коригування та вдосконалення управлінських рішень та процедур; забезпечує прозорість діяльності органів влади та підзвітність перед громадськістю; діє як засіб превентивного впливу, запобігаючи можливим порушенням перед тим, як вони стануть серйозними проблемами; сприяє формуванню культури відповідальності та законності серед суб'єктів галузі.

КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ: НАУКОВО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ НОВЕЛ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО ЗАКОНОПРОЄКТУ 5593-Д

2024-04-11T09:06:27+00:00

Багаторічний шлях України до ринкової економіки потребує розвитку законодавства України з метою наближення до міжнародних стандартів корпоративного управління юридичних осіб щодо спрощення та модернізації процесів фінансового планування, розширення повноважень наглядових рад, врегулювання проблемних питань управління. На сьогодні законодавство України, звичайно, потребує приведення у відповідність до Керівних принципів корпоративного управління ОЕСР, що покращить управління державними компаніями з одночасним підвищенням прозорості їх діяльності.

З’ясовано, що у Верховній Раді Україні зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава», аналіз якого пропонується у статті.

Виявлено, що у проєкті пропонується: розширити повноваження наглядових рад щодо затвердження стратегічних планів розвитку та річних фінансових та інвестиційних планів, забезпечувати проведення щорічних незалежних аудиторських перевірок фінансової звітності; оплати праці і винагороди керівникам державних підприємств; призначення та звільнення з посад керівників господарських структур тощо; передбачити передачу відповідальності за затвердження фінансових планів наглядовим радам для всіх без винятку державних компаній, в яких передбачено створення наглядової ради; призначення та звільнення керівника державних компаній віднести до виключної компетенції наглядової ради. Передбачається, що Кабінет Міністрів України погоджуватиме рішень наглядової ради про призначення та звільнення з посад керівників щодо державних господарських об'єднань, підприємств, господарських товариств, функції з управління якими він здійснює. Пропонується оновлення положень про дивіденди, що мають затверджуватися суб’єктом управління на підставі пропозиції наглядової ради, наданої на основі державної дивідендної політики, а також щодо винагород наглядової ради та виконавчого органу, винагороди керівників державних компаній.

Визначено, що фідуціарність – це добре, але чи принесе вона бажані результати при прийнятті закону? Сумнівно. У проєкті фактично пропонується трирівнева класифікація режиму майна: вільний обіг: усе, що коштує до 10 % вартості активів; середній обіг: усе, що коштує від 10 до 25 % вартості активів; суворий обіг: усе, що коштує від 25 % вартості активів. Усі рівні виключають контроль Фонду державного майна за цим майном. Ліквідовуючи один із базових (амортизаційний) фонд ми маємо розуміти, що підприємство йтиме двома шляхами: ліквідація або дотація. Проєкт закону передбачає не розвиток підприємств, а їх знищення. Сумнівним є також скасування прямої норми про відповідальність посадових осіб.