НЕСУДОВІ ФОРМИ ВИРІШЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ СПОРІВ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
DOI:
https://doi.org/10.36550/2522-9230-2022-12-19-24Ключові слова:
форма захисту прав, альтернативне вирішення спорів, цивільне судочинство, медіація, третейський суд, переговориАнотація
Статтю присвячено дослідженню несудових форм вирішення цивільних спорів у чинному законодавстві України, з посиланням на іноземну практику, застосування цих форм. Зазначено основні форми вирішення спорів та проаналізовано поняття та зміст альтернативного вирішення спорів. Визначені основні методи у яких виражені альтернативне вирішення спорів, досліджено переваги та відмінності кожного з методів.
Про важливе значення розвитку несудових форм розвитку також свідчать світові стандарти. Так як, Україна намагається відповідати європейському вектору розвитку, то постає питання про відповідність національного законодавства міжнародним стандартам у тому числі в сфері вирішення цивільних спорів. Насамперед, існування несудових норм вирішення цивільних спорів, свідчить про розвиток демократизму в країні, яка проявляється у можливості вирішення конфлікту без залучення судового процесу, а у своєму власному середовищі. Проте, задля ефективного регулювання вимагається чітке закріплення даних положень на рівні закону, що підтверджує сприятливий розвиток держави. Посилаючись на міжнародну практику, слід зазначити, що існує значка кількість рекомендацій, які спонукають до запровадження нових несудових форм вирішення цивільних спорів. У зв’язку з цим постало питання про запровадження, так званого, альтернативного врегулювання цивільно-правових спорів. Значна кількість європейських країн закріпила даний інститут на рівні законодавства. Несудові форми вирішення спорів зокрема покликані на уникнення нарікань щодо неналежного виконання судовою владаю своїх функцій, саме це і зумовило появу у цивільному процесі такої системи, яка полягає у вирішення правових конфліктів поза межами дій судової влади. Отже, кожна із несудових форм характеризується власною процедурою застосування та вирішення цивільних спорів. Необхідність створення таких форм виникла через намагання України відповідати міжнародним стандартам. Адже, у зарубіжних країнах значної популярності набирає політика зменшення ролі суддів у вирішенні незначних спорів, які можливо роз’яснити без потреби звернення до суду.
Посилання
Про медіацію: Закону України № 1708-ІХ від 07.09.2021 URL:http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68877
Про третейські суди: Закон України від 11.05.2004 № 1701-IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1701-15#Text
Ткачук О. С. Альтернативне вирішення спорів як форма захисту цивільних прав, свобод та інтересів. Проблеми законності. Цивільне право і цивільний процес. Господарське право. №133. 2016. С. 20-32.
Красіловська З. Альтернативні способи вирішення спорів у сфері державного управління: поняття та сутність. Механізм державного управління. Державне управління та місцеве самоврядування. № 1(24). 2015 С.158-166.
Божук І., Дяченко С. Судова практика застосування альтернативних способів врегулювання спорів. Цивільне право і процес. №. 12. 2019. С.11-15.
Василина Н., Гансецька В. Форми врегулювання цивільно-правових спорів: міжнародні та національні стандарти. Цивільне право і процес. №. 6. 2020. С.16-19.
Дядченко С. В., Колокольна Н. С. Запровадження медіації для вирішення сімейних спорів у цивільному судочинстві України: судова практика Юридичний науковий журнал. №2. 2020. С.118-121.
Ткачук О. С. Судові та альтернативні способи вирішення приватних юридичних конфліктів: міжнародний досвід і українські перспективи. Науковий вісник. Міжнародного гуманітарного університету. Сер: Юриспруденція. 2015. №18. С.22-25.
Бут І. О. Третейський суд як альтернативна форма вирішення цивільно-правових спорів. Правове життя сучасної України. 2013. С.721-723.
Васильєв С. В., Васильєва І. Г. Переговори як альтернативний спосіб вирішення цивільних спорів: питання теорії. Цивільний процес. 2016. С. 26-30.
Василина Н. Врегулювання спору за участю нотаріуса. Цивільне право і процес. №3. 2019. С. 6-9.
