ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОСТУПКУ У ЗАКОНОДАВСТВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Анотація

Здійснено аналіз наукових праць з питань розмежування злочину та проступку в законодавстві зарубіжних країн (Франція, Німеччина, Швейцарії, Австрії, Італії, Португалії, Данія, Польща, Республіка Молдова, країнах Балтії, Англії, США, Канада). З’ясовано, що в основу розмежування злочину та проступку у кримінальному праві зарубіжних країн покладено різні критерії: основні із них: матеріальний критерій (тяжкість діяння) у Франції; формальний критерій (розмір покарання) в Австрії та ФРН, у Німеччині в основу такого поділу покладено мінімальний розмір покарання, що може бути призначений за їх вчинення; формальна ознака (вид покарання) у Швейцарії; форма вини у Польщі. Зроблено висновок, що науковцями кримінальний проступок виділяється як особливий вид кримінальних правопорушень, який має відносно невисокий рівень суспільної безпеки, зумовлює більшого застосування принципів гуманізму та іншого, ніж до злочинів, режиму відповідальності. Розглянуто питання про нормативно-правові актами, якими врегульовано кримінальний проступок. Зазначено, що пряма вимога про необхідність визначення проступків у нормах законів існує у праві Швейцарії, Італії, Греції, Іспанії та Португалії. В інших державах склад проступків та стягнення за них встановлюється як у законах, так і підзаконних актах. На авторський погляд врегулювання різнобічних аспектів кримінального проступку і законами, і підзаконними актами є більш доцільним; останні деталізують і конкретизують законодавчі приписи, не виходячи водночас за їх межі. Розглянуто дискусію щодо доцільності прийняття самостійного (окремого) нормативного акта про кримінальний проступок. Звернена увага на аргументацію переваг спрощеного провадження інституту кримінального проступку та його особливості, підстави його виокремлення у кримінальному законодавстві. Розглянуто пропозиції фахівців щодо перейняття такої практики в Україні та її подальше удосконалення.