ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПОДІЛУ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ПЕРСПЕКТИВНУ ТА НЕГАТИВНУ

Анотація

В даній статті визначено, що питання, пов’язані зі збільшенням кількості іноземців та громадян без громадянства, які нелегально перебувають на території України, сьогодні є значною актуальністю, і, на жаль, у майбутньому їхня актуальність буде дедалі більшою. Наразі питання видворення та депортації віднесено до компетенції адміністративних судів. Так, реалізуючи передбачені законом повноваження, адміністративні суди вирішують публічно-правові спори за позовами державних органів про вжиття заходів примусового характеру, передбачених ст. ст. 288-289 Кодексу адміністративного судочинства України в установленому законом процесуальному порядку. В роботі проведено дослідження думок науковців у галузі адміністративного права щодо розуміння та співвідношення відповідних дефініцій (адміністративне судочинство, провадження у справах за адміністративними позовами щодо видворення чи примусового видворення та затримання). іноземців або осіб без громадянства); Регламент КАС України; положення інших нормативних документів. Підкреслено, що зміст захисту прав і свобод ґрунтується на діяльності, спрямованій на усунення перешкод у здійсненні прав і свобод та на боротьбу з невиконанням відповідних обов'язків і зловживанням правом. У статті обґрунтовано, що відповідальність може наставати лише за об’єктивну поведінку особи, тобто за її діяльність чи бездіяльність. При цьому не реалізовані ним думки та наміри не можуть бути підставою для правової оцінки. У документі також наголошується, що захист від протиправних дій, усунення їх причин і умов, що сприяють адміністративним та правопорушним діям, виходить за межі адміністративних судів. У статті обґрунтовується той факт, що дискреційне право судді стосується встановлення: по-перше, фактів, які видаються судді необхідними для вирішення спору по суті; по-друге, спосіб вирішення спору; по-третє, саме регулювання, яке застосовується в даному конкретному випадку. У результаті автори дійшли висновку, що на сьогоднішній день відбувається негативна трансформація реалізації перспективної (негативної) відповідальності особи за дії (бездіяльність), які не були і ніколи не будуть вчинені нею, а лише за думки і наміри. Вважаємо, що це не є правильною практикою через те, що вона суперечить принципу адміністративного права, викладеному у формі твердження про те, що відповідальність може бути притягнута лише за об’єктивну поведінку особи, тобто за її/її діяльність чи бездіяльність. діяти. При цьому не реалізовані ним думки та наміри не можуть бути підставою для правової оцінки.