ДОКАЗИ ТА ДОКАЗУВАННЯ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКО-ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: НОВЕЛИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ

Анотація

Стаття присвячена актуальному питанню вивчення та узагальнення новел національної практики стосовно доказів та доказування в господарському процесі під час розгляду справ у сфері господарсько-торговельної діяльності. Предметом дослідження є національна практика господарських судів у справх щодо господарсько-торгівельної діяльності. Автором обґрунтовано необхідність дослідження цієї проблематики, зважаючи на попередні недоліки національного законодавства у застосуванні доказів під час доказування у господарському процесі. Розкривається суть доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вивчено види доказів, встановлені господарським процесуальним законодавством, а саме такими можуть бути письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків. Акцентовано увагу, мають відповідати встановленим критеріям: належності, допустимості, вірогідність, достатності. Продемонстровано, що новела стандарту доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Крім того, проаналізовано основні новели щодо доказів у контексті господарсько-торгівельної діяльності. Виявлено, що судова практика застосування різних засобів доказування є сформованою, проте не має однозначності. Наприклад, деякі господарські суди допускають можливість застосування тих чи інших доказів, а деякі вважають ці доказами неналежними та недопустимими.