ПРАВОВИЙ СТАТУС СТРАХУВАЛЬНИКА У ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОМУ ДЕРЖАВНОМУ СОЦІАЛЬНОМУ СТРАХУВАННІ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.36550/2522-9230-2020-1-9-43-50Ключові слова:
страхувальник, роботодавець, соціальне страхування, нещасний випадок, професійне захворювання, страховий внесок, єдиний соціальний внесокАнотація
У статті розглянуто визначення страхувальника, яке міститься у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та на підставі цього зроблено висновок, що воно передбачає лише коло осіб та головний обов’язок страхувальника – сплата страхового внеску, без встановлення додаткових або кваліфікуючих ознак, якими повинен володіти страхувальник. Враховуючі те, що страховий механізм
соціального захисту був запозичений із цивільного права, автор дослідив визначення страховика з позиції цивільного права та дійшов висновку, що наявність страхового інтересу є неодмінною умовою для визнання особи страхувальником та запропонував власне визначення страхового інтересу, під яким пропонується розуміти - певний майновий інтерес, пов’язаний з необхідністю нести матеріальні збитки у зв’язку із заподіянням шкоди життю, здоров’ю та працездатності застрахованої особи внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, які трапляються під час виконання або у зв’язку з виконанням певної роботи в інтересах страхувальника.
Підкреслюється, що страхувальниками у відносинах із соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання можуть бути передусім роботодавці. На підставі результатів аналізу визначення «роботодавця» в різних нормативно-правових актах було зроблено висновок, що стосовно цього терміна в науці та законодавстві існує певна неузгодженість, а тому законодавче визначення роботодавця потребує конкретизації. Досліджено поняття та ознаки єдиного соціального внеску.
Проаналізовано особливості страхування осіб, які виконують роботи на умовах цивільно-правових договорів. Виокремлюється неврегульованість питання щодо замовника – фізичної особи, яка використовує працю інших фізичних осіб за цивільно-правовим договором, але без реєстрації їх як суб’єкта підприємницької діяльності. Висловлюється думка, що такі особи також повинні виступати як платники єдиного соціального внеску, а тому необхідно внести відповідні зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Посилання
Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування : Закон України від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХIV. Урядовий кур’єр: Орієнтир. 1999. № 45.
Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування : Закон України від 8 липня 2010 р. № 2464-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17
Абрамов В. Ю. Страхование – теория и практика. Москва : Волтерс Клувер, 2007. 512 с.
Гражданское право : учебник / под ред. Е. А. Суханова. Москва : БЕК, 2000. Т. 2. 704 с.
Фогельсон Ю. Б. Комментарий к страховому законодательству. Москва : Юристъ, 2002. 347 с.
Серебровский В. И. Избранные труды по наследственному и страховому праву. Москва : Статут, 2003. 558 с.
Ehrenberg V. Versicherungsrecht. Leipzig : Duncker & Humblot, 1893. 536 s.
Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності : Закон України від 22 червня 2012 р. № 5026-VI. Відомості Верховної Ради. 2013. № 22. Cт. 216.
Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності : Закон України від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV. Відомості Верховної Ради України. 1999. № 45. Cт. 397.
Про професійний розвиток працівників : Закон України від 12 січня 2012 р. № 4312-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4312-17
Податковий кодекс України : Закон України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 13/14. Ст. 112.
Про затвердження Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок : Наказ Національної служби посередництва і примирення від 26 вересня 2014 р. № 66. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0066299-14
Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудового права : монографія. Львів : Видавничий центр Львівського національного університету ім. І. Франка, 1999. 214 с.
Шамшина І. І. Поняття «роботодавець» як правова категорія: проблемні питання. Правова держава: Щорічник наукових праць. 2010. Вип. 21. С. 245–252.
Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців : Закон України від 15 травня 2003 р. № № 755-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 31-32. Ст. 263.
Голіна В. В., Степанюк А. Х., Лисодєд О. В. Кримінально-виконавче право : підруч. / за ред. В.В.Голіни і А. Х. Степанюка. Харків : Право, 2011. 328 с.
Болотіна Н. Б. Право соціального захисту України. Київ : Знання, 2008. 663 с.
Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань : Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 р. № 270/1560. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z0016-04
Галаганов В. П. Страховое дело. Москва : Академия, 2006. 272 с.
Синчук С. М. Юридична своєрідність соціального страхового внеску. Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпечення : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 8–9 жовт. 2010 р.). Харків : Кроссроуд, 2010. С. 479–481.
Воронова Л. К. Фінансове право України. Київ : Правова єдність, 2009. 395 с.
Про затвердження Порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності : постанова Каб. Міністрів України від 8 лютого 2012 р. № 237. Урядовий кур’єр. 2012. № 70.
Про охорону праці : Закон України від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 49. Ст. 668.
