КОГНІТИВНА ОЦІНКА ДОКАЗІВ СУДОМ (НА ПРИКЛАДІ ВПЛИВУ НЕДОПУСТИМИХ ДОКАЗІВ НА ФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО ПЕРЕКОНАННЯ СУДДІВ)

Анотація

У статті досліджено роль та особливості когнітивної оцінки доказів судом на прикладі впливу недопустимих доказів на формування внутрішнього переконання суддів. Дуалізм логічного й психологічного у доказуванні, свідчить, що такий процес постає своєрідним перцептивним полем сприйняття юридично значимих обставин справи, а їхня оцінка – методологічним засобом об’єктивного та справедливого розгляду та вирішення кримінального провадження по суті. Акцентовано увагу, що у доказуванні поєднуються розумова та процесуальна сторони, де перша підпорядкована законам логіко-когнітивного мислення, а друга – нормам процесуального права. Оперування логіко-гносеологічними прийомами у судовому доказуванні вибудовується в особливій й процесуальній формі шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів. Водночас, когнітивні ресурси доказування істотно відрізняються від схематизму простого формально логічного висновку. Оцінка доказів, яка зводиться до логічно-когнітивної операції виходить за межі процесуальних дій із доказування. Зауважено, оскільки розумовий процес протікає перш за все за законами мислення, а не права, оцінка доказів не може бути виключно об’єктом правового регулювання, де площина психологічних механізмів пізнавальної діяльності судді не врахована. Досліджено базові функціональні характеристики доказу як належність, достовірність, достатність і допустимість. Доведено, що на перший погляд, з позиції формалізму недопустимості доказів представлена більш-менш спрощена система оцінки доказів, мінімізуюча психологічні фактори судової помилки. Проте її результативність унаслідок догматизму не настільки ефективна.