КОГНІТИВНА ОЦІНКА ДОКАЗІВ СУДОМ (НА ПРИКЛАДІ ВПЛИВУ НЕДОПУСТИМИХ ДОКАЗІВ НА ФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО ПЕРЕКОНАННЯ СУДДІВ)

Автор(и)

  • Василь Васильович Скорейко Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича https://orcid.org/0009-0005-2066-5581

DOI:

https://doi.org/10.36550/2522-9230-2023-14-198-203

Ключові слова:

докази; доказування; належність, допустимість, достовірність і достатність доказів; формально-логічна оцінка доказів; когнітивна оцінка доказів; внутрішнє переконання судді

Анотація

У статті досліджено роль та особливості когнітивної оцінки доказів судом на прикладі впливу недопустимих доказів на формування внутрішнього переконання суддів. Дуалізм логічного й психологічного у доказуванні, свідчить, що такий процес постає своєрідним перцептивним полем сприйняття юридично значимих обставин справи, а їхня оцінка – методологічним засобом об’єктивного та справедливого розгляду та вирішення кримінального провадження по суті. Акцентовано увагу, що у доказуванні поєднуються розумова та процесуальна сторони, де перша підпорядкована законам логіко-когнітивного мислення, а друга – нормам процесуального права. Оперування логіко-гносеологічними прийомами у судовому доказуванні вибудовується в особливій й процесуальній формі шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів. Водночас, когнітивні ресурси доказування істотно відрізняються від схематизму простого формально логічного висновку. Оцінка доказів, яка зводиться до логічно-когнітивної операції виходить за межі процесуальних дій із доказування. Зауважено, оскільки розумовий процес протікає перш за все за законами мислення, а не права, оцінка доказів не може бути виключно об’єктом правового регулювання, де площина психологічних механізмів пізнавальної діяльності судді не врахована. Досліджено базові функціональні характеристики доказу як належність, достовірність, достатність і допустимість. Доведено, що на перший погляд, з позиції формалізму недопустимості доказів представлена більш-менш спрощена система оцінки доказів, мінімізуюча психологічні фактори судової помилки. Проте її результативність унаслідок догматизму не настільки ефективна.

Посилання

Бочаров Д. Юридичний доказ як динамічна знакова конструкція. Право України. 2011. № 2. С. 186–192.

Волошина В. К. Принцип вільної оцінки доказів та його роль у доказуванні. Актуальні проблеми держави і права. Одеса, 2013. Вип. 70. С. 331–336.

Гураленко Н. А. Суддівське правопізнання: праксеологічний вимір : монографія. Чернівці : Технордрук, 2013. 352 с.

Мирошниченко Т. М. Щодо питання правової регламентації оцінки доказів. Перший Харківський кримінальний процесуальний полілог. 2016. Вип. 1. С. 124–129.

Палюх А. І. Особливості оцінки допустимості та відносності доказів під час доказування при розслідуванні кримінальної справи слідчо-оперативною групою. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія: Юридична. 2011. Вип. 3. С. 383–394.

Панова А. В. Допустимість доказів у кримінальному провадженні України: нормативно-правовий аспект. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. 2014. № 10-2. Т. 2. С. 152–154.

Пільков К. Властивості доказів та критерії їх оцінювання. Підприємництво, господарство і право. 2020. Вип. 4. С. 86 – 99.

Downloads

Номер

Розділ

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА ПРОЦЕС; КРИМІНАЛІСТИКА; СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА