ВЗАЄМОДІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА З НАЦІОНАЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ

Анотація

Ця стаття розглядає вплив глобалізації на правову сферу, зосереджуючись на зростанні впливу міжнародного права і міжнародних правових систем на національне право та національні правові системи. Встановлено, що на науковому полі виділяються дві основні теорії, які визначають співвідношення між міжнародним і національним правом, - дуалістичну і моністичну.

З’ясовано, що дуалістична теорія передбачає самостійні сфери застосування міжнародного та національного права, де міжнародне право регулює відносини між державами, а національне право - внутрішні відносини кожної окремої держави. У свою чергу, визначено, що відповідно до моністичної теорії міжнародне і національне право утворюють одну єдину правову систему, де правові норми мають однакову силу та важливість, а конфлікти між ними вирішуються шляхом узгодження та інтерпретації.

Стаття підкреслює, що в контексті глобалізації самостійність і розмежування між міжнародним і національним правом стають менш чіткими, що спонукає до пошуку нових підходів у врегулюванні їх взаємозв'язку. Вона також наголошує на тому, що динаміка інтеграційних процесів вимагає розробки нових концепцій для вивчення взаємодії міжнародного і національного права.

У статті зазначається, що деякі конституції визнають пріоритет міжнародного права над національним, тоді як інші законодавства практично реалізують дуалізм у правовому регулюванні суспільних відносин. Завершуючи, підкреслюється важливість пошуку нових підходів для врегулювання взаємозв'язку міжнародного і національного права в контексті сучасних глобальних викликів.

Зазначається, що міжнародне право зобов'язує держави дотримуватись своїх міжнародно-правових зобов'язань, і внутрішньодержавні нормативно-правові акти не можуть використовуватись як виправдання для їхнього невиконання. Однак методи і способи реалізації міжнародно-правових зобов'язань національним рівнем залежать від компетенції самої держави.

Стаття звертає увагу на те, що взаємозв'язок між нормами міжнародного і національного права залежить від джерела, в якому закріплено міжнародні норми. Вказується, що коли норма міжнародного права закріплена в міжнародному договорі, для її безпосереднього застосування національними судами може потрібне перенесення цієї норми в національне законодавство. Але існують випадки, коли деякі норми міжнародного права мають безпосередню дію в національному праві без перенесення у внутрішні правові акти.

Стаття розглядає співвідношення між міжнародним і національним правом в контексті Конституції України. Зазначається, що в Україні ратифіковані міжнародні договори стають частиною національного законодавства і можуть безпосередньо застосовуватись національними правозастосовними органами. Конституція України не обмежує цей процес і не вимагає перенесення положень договору в національне законодавство.

Таким чином, стаття підкреслює важливість розуміння взаємозв'язку між міжнародним і національним правом, а також ролі ратифікованих міжнародних договорів у національній правовій системі, зокрема в контексті Конституції України.