ДЕОНТОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СУЧАСНОЇ РЕЛЯЦІЙНОЇ ТЕХНІКИ

Анотація

У статті досліджено значення в сучасній реляційній техніці так званих деонтологічних практичних понять в сенсі Ґ. Г. фон Врігта, тобто таких понять, які орієнтуються на поняття обов’язку, або, інакше кажучи і точніше, на поняття веління, заборони, дозволу і права на дещо. Проаналізовано один із аспектів тези Р. Алексі про те, що теорія принципів – це теорія цінностей, очищена від хистких припущень. Оцінено перспективи залучення деонтологічних практичних понять до сучасної реляційної техніки. Для досягнення цієї мети розглядаються такі питання, як: яка теорія норм та відповідна їй теорія форм застосування права використовуються в теорії раціонального юридичного дискурсу Р. Алексі і які перспективи залучення здобутків цих теорій до сучасної реляційної техніки.
Показано, що теорія раціонального юридичного дискурсу Р. Алексі – це сучасний методологічний напрямок, в центрі уваги якого перебувають деонтологічні практичні поняття як елемент нормативного виміру права, а також який приділяє увагу аналітичному виміру права. Особливістю цієї теорії, яку можна називати аргументативною юриспруденцією, є дуальна теорія норм, базисом якої є розрізнення правил і принципів, причому в першому випадку йдеться про норми, які можуть бути або виконі, або не виконані, а в другому – про норми, які можуть бути виконані різною мірою. Принципи при цьому вважаються веліннями оптимізації, зважування яких має завершуватися формуванням норм для вирішення в сенсі Є. Ерліха. Показано, як теорії норм Р. Алексі кореспондує теорія таких форм застосування права, як субсумція під правило і зважування принципів. Відзначено, що дискурстеорія Р. Алексі не є інтегративною в сенсі сполучення субсумції і зважування, оскільки субсумція в ній розуміється як внутрішнє виправдання, а зважування – як субсидіарне зовнішнє виправдання правового рішення.
Реляційна техніка в статті розуміється як комбінована методика, яка зосереджена, з одного боку, на підготовці реферату, складного експертного висновку (вотума) і присуду (Г. Даубеншпек та ін.), а з іншого боку, на вмінні складати простий експертний висновок в експертному стилі опрацювання правової справи. Простий експертний

висновок стосується тільки матеріального права, складний – як матеріального, так і процесуального. Сучасною реляційною технікою вважається реляційна техніка з другої половини XIX століття і дотепер.

Продемонстровано, що залучення здобутків аргументативної юриспруденції Р. Алексі до реляційної техніки потрібно вітати, оскільки, по-перше, неінтегративна в зазначеному вище сенсі модель такої юриспруденції є доволі простою, що не створює непереборних труднощів в перенесенні її з абстрактної і теоретичної площини в конкретну і практичну площину навчальної методики, по-друге, аргументативна юриспруденція і справді пропонує кращі можливості для розвитку реляційної техніки за рахунок деонтологічних практичних понять, а не аксіологічних чи інших.