ІНВЕРСІЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ: МІЖ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЮ ТЕОРІЄЮ ТА КЛІЄНТАЛЬНОЮ ТРАДИЦІЄЮ
DOI:
https://doi.org/10.36550/2522-9230-2023-15-6-11Ключові слова:
толерантність, не дискримінація, влада, конформізм, клієнтарізм, демократія, верховенство право, конституціоналізмАнотація
Розкривається інверсія толерантності в технології влади і виявляється значення клієнтарної традиції на цей процес. Інверсія толерантності відбувається завдяки підміні діапазону ліберально-демократичних сенсів, де практика штучної терпимості стає засобом дисциплінарної влади, яка прагне сформувати конформізм до некомпетентних, аморальних та антигуманістичних дій можновладців. Ці практики базуються на клієнтарної традиції, яка суперечить модерним ідеям конституціоналізму, демократії, верховенства права і формує не здатного до самоствердження індивіда.
Виходячи з останнього, в юриспруденції доцільним буде використовувати термін «не дискримінація», оскільки він менш спотворює змістовні діапазони толерантності і може бути ефективним інструментом захисту прав людини і верховенства права. Термін «толерантність» може залишатися теоретичним поняттям, і використовуватися як один із принципів нормотворчої діяльності. До цього слід юридично регламентувати межі толерантності – це принцип не може бути повністю діяти в стані війни а також він не призупиняє право громадян виказувати свої переконання стосовно влади і механізмів прийняття політичних рішення.
Сучасна інверсія толерантності є діалектичним процесом розвитку суспільства, яка потребує постійної верифікації сенсів цього поняття і його практичне впровадження в юридичній практиці.
Посилання
Foucault, М. The Subject and Power. Critical Inquiry, Vol. 8, No. 4 (Summer, 1982), Рp. 777-795. http://www2.kobe-u.ac.jp/~alexroni/IPD2018%20readings /IPD1%202018%20No.8/Foucault%20Subject%20and%20Power.pdf (дата звернення: 14.07.2023).
Костецька Л. М. Патрон-клієнтелізм: теоретико-історичний підхід. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. 2021. Том 32 (71). № 4. С. 8-16.
Пояркова Т., Плотницька І. Еволюція патрон-клієнтських стосунків у СРСР. Ідеологія і політика. №3(14). 2019. С. 11‒20.
Мончак А. Нерівна приязнь. Клієнтарні взаємини в історичній перспективі. Київ : Темпора, 2020. 768 с.
Левінас Е. Між нами. Дослідження думки – про-іншого. Київ : 1999. 312 с.
Ludwig von Mises, Liberalism: The Classical Tradition / edited by Bettina Bien Greaves. Indianapolis, 2005, Liberty Fund, Inc. 171 р. http:// Mises,Ludwig%20von%20-%20Liberalism%20(PDF).pdf (дата звернення: 14.07.2023)
Пуфендорф С. Про обов’язки людини і громадянина. Антологія лібералізму: політико-правничі вчення та верховенство права. Київ : 2008. С. 352-359.
Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. У полоні Платоновських чарів. Т.1. Киів : Основи, 1994. 444 с.
Гьофе О. Демократія в епоху глобалізації. Киів : ППС–2002, 2007. С. 222–223.
Robert Paul Wolff, Barrington Moore, jr., and Herbert Marcuse,. A Critique of Pure Tolerance. Boston: Beacon Press, 1969, Pp. 117. https://monoskop.org/images/5/55.pdf (дата звернення: 14.07.2023).
Mouffe, C. The Return of the Political. London, New York: 1993. Verso. Рр. vii, 156. https://monoskop.org/images/c/cb/.pdf (асcessed 14.07.2023).
Mannheim, K. Diagnosis of our time: Wartime essays of a sociologist. London, England: Routledge & Kegan Paul. 1943. Pp. 179 http://mek.oszk.hu/18000/18060/18060.pdf (дата звернення: 14.07.2023).
