РОЛЬ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ЗАПОБІГАННІ КОРУПЦІЇ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Анотація

У статті досліджена проблематика ролі й місця інститутів громадянського суспільства у питаннях запобігання корупції у сфері земельних відносин. Констатовано, що сфера земельних відносин, відповідно чинній Антикорупційній державній стратегії та Державній програмі її реалізації визначена як така, що має високі корупційні ризики. Власне відкриття ринку земель сільгосппризначення додатково підвищує відповідні корупційні ризики, оскільки земля є об’єктом підвищеного інтересу для всіх громадян. Йдеться про те, що в Україні попри явні здобутки в реалізації антикорупційних запобіжників (прийняття системи антикорупційних законів, створення спеціалізованих антикорупційних органів, поступове підвищення рівня прозорості влади тощо), суспільство й надалі значною мірою залишається стороннім спостерігачем антикорупційних заходів, а не безпосереднім їх учасником. При цьому діяльність профільних державних органів ще не набула повної ефективності, а вплив громадянського суспільства на розробку та реалізацію антикорупційної політики залишається ще далеко не достатнім. Закон України «Про запобігання корупції» передбачає участь громадськості у заходах щодо запобігання корупції через спроможність проводити/замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та їх проектів, подавати за результатами експертизи пропозиції, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій. Роль громадськості у цілому та нормативно-врегульованих громадських організацій вбачається наразі надзвичайно важливою. Окрім того, саме ті, які мають максимальну легітимність та є обов’язковими в діяльності системи нових правоохоронних органів України, отримали від законотворця доволі потужні повноваження. Втім, важливим є їх чітке закріплення у вітчизняному законодавстві, позаяк такі повноваження на нормативному рівні не є чітко конкретизованими. Запропоновано зміни до системи чинного вітчизняного законодавства: 1) такий інструментарій конкурсного відбору, який би забезпечив добір у склад членів Громадської ради при органах у сфері запобігання та протидії корупції лише осіб, які користуються абсолютним авторитетом у професійному середовищі та мінімізував би саму можливість застосування корупційної складової при процедурі конкурсного відбору; 2) обов’язковість проведення громадськими організаціями експертизи законопроектів на предмет наявності антикорупційних ризиків.