ПРИНЦИП СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ ЗАГАЛЬНООБОВЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
DOI:
https://doi.org/10.36550/2522-9230-2023-15-176-180Ключові слова:
державне страхування, соціальне страхування, соціальна справедливість, соціальні внески, соціальний захистАнотація
У статті досліджується вітчизняна система державного страхування з позиції принципу соціальної справедливості. Встановлено, що в умовах соціально-економічних змін право громадян на державне соціальне страхування постає вимогою реалізації державою соціальної політики та гарантування соціальної справедливості.
Визначено, що зміст принципу соціальної справедливості становить: по-перше, рівність страхових компаній перед органами регулювання, рівність законодавчо визначених прав і обов’язків страхових компаній, пропорційність відповідальності допущеному правопорушенню; по-друге, недопущення дискримінації, виключень, нерівності, свавілля органів нагляду щодо страховиків та страхових компаній у відносинах зі своїми клієнтами та партнерами; по-третє, постанови, приписи, письмові розпорядження органу регулювання та нагляду, в яких справедливо визначені права та обов’язки споживачів страхових послуг.
Наголошено, що надання виплат через статус та офіційну приналежність до вразливої групи має корелювати з індивідуальними потребами. Зроблено висновок, що модернізація вітчизняної системи загальнообов’язкового державного страхування має ґрунтуватись на таких базових складових соціальної справедливості: створенні індивідуальних програм соціального страхування для окремих категорій осіб та підбір індивідуального пакету соціальних послуг; оцінці доходів і матеріального становища одержувача послуг; міжособистісності перерозподілу прибутків між найбагатшими й найбіднішими соціальними групами; прозорості і підзвітності системи надання соціальних допомог; оцінці ефективності наданої допомоги з урахуванням задоволення потреб отримувачів соціальних послуг.
Посилання
Агарков О. А. Перспективи соціального страхування в Україні: регіональний аспект. Ринок праці та зайнятість населення. 2013. № 4. С. 29–32.
Доценко І., Возовик І. Проблеми соціального страхування та напрями його модернізації в Україні. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2019. Вип. 6 (23). С. 542–546.
Козловський А.А. Справедливість як гносеологічний принцип права. Ерліхівський збірник. Чернівці : Чернівец. нац. ун-т, 2002. Вип. 3. С. 5–13.
Морозова Л., Тимощук О. Розвиток державного регулювання страхової діяльності в Україні. Проблеми і перспективи економіки і управління. 2021. № 2(26). С. 134–140.
Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/16/98-вр#Text
Про загальнообов’язкове соціальне державне страхування : Закон України від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV. URL : https://ips.ligazakon.net/document/T991105
Рікер П. Право і справедливість / пер. із фр. О. Сирцова, В. Каденко. Київ : Дух і літера, 2002. 216 с.
Ролз Дж. Теорія справедливості / пер. з англ. О. Мокровольський. Київ : Основи, 2001. 822 с.
Цимбалюк М. Суспільнобуттєва рівновага та онтологія справедливості. Право України. 2011. № 3. С. 212–219.