ВІД ЮРИСПРУДЕНЦІЇ ОЦІНОК ДО ТЕОРІЇ ЮРИДИЧНОЇ АРГУМЕНТАЦІЇ: КАРЛ ЛАРЕНЦ, РОБЕРТ АЛЕКСІ, УЛЬФРІД НОЙМАНН
DOI:
https://doi.org/10.36550/2522-9230-2024-16-269-273Ключові слова:
юриспруденція оцінок, правова оцінка, юридична методологія, теорія юридичної аргументації, теорія типів, поділ норм на правила і принципи, норма для вирішення, види правознаходженняАнотація
В статті йдеться про розвиток юридичної методології в XIX, XX і XXI ст.ст., який розуміється як перехід, зокрема, від юриспруденції оцінок до теорії юридичної аргументації. Констатовано, що основи сучасної юридичної методології закладається в першій половині XIX ст. Фрідріхом Карлом фон Савіньї, тоді як її витоки потрібно шукати принаймні в римському праві або й раніше. Впродовж майже ста років після Савіньї, тобто приблизно до кінця 1960 років, сформувалося три традиційних методологічних напрямки, до яких належить і «юриспруденція оцінок», яку репрезентує передусім німецький професор Карл Ларенц (1903-1993), автор, серед іншого, фундаментальної «Методології правової науки» (1-6 вид. з 1960 по 1991 рік). Не пізніше початку 1970 років набирає обертів новий (методологічний) напрямок, який отримує назву «теорія юридичної аргументації». Так складається те, що конкуренцію і взаємний вплив юриспруденції оцінок і теорії юридичної аргументації можна розуміти як перехід від аксіологічної юриспруденції до деонтологічної аргументативної юриспруденції.
У статті розглядаються питання: по-перше, що докладніше собою являє перехід в цілому і загалом від аксіологічної до аргументативної юриспруденції; по-друге, яке значення мають поняття «сенсу» і «претензії на правильність» в юридичній методології сьогодні, по-третє, якою є теорія норм в юриспруденції оцінок К. Ларенца і в теорії юридичної аргументації, репрезентованій Р. Алексі і У. Нойманном.
Виклад статті завершується твердженнями про те, що теорія юридичної аргументації може повністю (Р. Алексі) або частково (У. Нойманн) замінити в наші дні юриспруденцію оцінок в широкому сенсі, тобто юридичну методологію, яка намагається розв’язувати питання правознаходження secundem і передусім praeter і extra legem INTRA JUS за допомогою переважно аксіологічного інструментарію. Поняття «претензії на правильність» характеризує сучасну теорію юридичної аргументації, орієнтовану, зокрема і значною мірою, на Ю. Габермаса, причому можна сказати, що перехід від юриспруденції оцінок до такого роду теорії є переходом від традиційної ідеології сенсу до сучасної ідеології згаданої претензії. Відмова від поняття типу, яке пропагує К. Ларенц, на користь поняття норми для вирішення, яке пропонує, посилаючись на Є. Ерліха, передусім Р. Алексі, – це ще одна, цікава в прикладному сенсі, форма переходу від юриспруденції оцінок до теорії юридичної аргументації.
Посилання
Bydlinski F. Juristische Methodenlehre und Rechtsbegriff / Franz Bydlinski. 2., erg. Aufl. Wien ; New York : Springer, 1991. XV, 671 S.
Canaris C.-W. Karl Larenz. Stefan Grundmann & Karl Riesenhuber (Hrsg.: Zivilrechtslehrer des 20. Jahrhunderts in Berichten ihrer Schüler. Band 2. Berlin : De Gruyter, 2010. S. 263–308.
Larenz K. Methodenlehre der Rechtswissenschaft. Berlin : Springer, 1960. 381 S.
Larenz K. Methodenlehre der Rechtswissenschaft. Berlin etc. : Springer, 1991. 494 S.
Hüpers B. Karl Larenz – Methodenlehre und Philosophie des Rechts in Geschichte und Gegenwart. Berlin, 2010. 646 S.
Neumann U. Juristische Argumentationslehre. Darmstadt : Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1986. 136 S.
Rückert J. Methodik des Zivilrechts – von Savigny bis Teubner. Baden-Baden : Nomos, 2017. 659 S.
Alexy R. Theorie der juristischen Argumentation. Die Theorie des rationalen Diskurses als Theorie der juristischen Begründung. Frankfurt am Main : Suhrkamp, 1991. 435 S.
Bühler A. Rechtsauslegung und Rechtsfortbildung bei Friedrich Karl von Savigny. Theorie der Interpretation vom Humanismus bis zur Romantik – Rechtswissenschaft, Philosophie, Theologie : Beiträge zu einem interdisziplinären Symposion in Tübingen, 29. September bis 1. Oktober 1999. Stuttgart, 2001. 2001. S. 329–337.
Schröder J. Recht als Wissenschaft. Geschichte der juristischen Methodenlehre in der Neuzeit (1500-1990). Bd. 1 1500-1933. München : C.H. Beck, 2020. 511 S.
Schröder J. Recht als Wissenschaft. Geschichte der juristischen Methodenlehre in der Neuzeit (1500-1990) Bd. 2 1933-1990. 3., überarb. und wesentlich erw. Aufl. München : C.H. Beck, 2020. 347 S.
Alexy R. Jürgen Habermas’ Theorie des juristischen Diskurses. Recht, Vernunft, Diskurs : Studien zur Rechtsphilosophie. Frankfurt am Main : Suhrkamp, 1995. S. 165–174.
Alexy R. Recht und Richtigkeit. The reasonable as rational? On legal argumentation and justification ; Festschrift for Aulis Aarnio / ed. by Werner Krawietz ... – Berlin : Duncker und Humblot, 2000. S. 3–19.
Alexy R. Die logische Analyse juristischer Entscheidungen. Recht, Vernunft, Diskurs : Studien zur Rechtsphilosophie. Frankfurt am Main : Suhrkamp, 1995. S. 13–51.
Alexy R. Die Gewichtsformel. Gedächtnisschrift für Jürgen Sonnenschein : 22. Januar 1938 bis 6. Dezember 2000 / Jickeli, Joachim. Berlin : de Gruyter Recht, 2003. S. 771–792.
