АНТИНОМІЧНА ПРИРОДА ПОЛІТИЧНОЇ СВОБОДИ: ДЕЯКІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СВОБОДУ ВИРАЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ ТА ПЕРЕКОНАНЬ

Анотація

У статті досліджено питання антиномічної природи політичної свободи. Ідеологічним та нормативним підґрунтям розвитку демократії й громадянського суспільства є визнання політичної свободи у різних її проявах важливою формою самореалізації особистості та загальносуспільної цінності. При цьому, ігнорування антиномічної природи політичної свободи іманентно ускладнює можливість розрізнити її та свавілля, адже містить у собі спокусу протиправної вседозволеності та зловживання правом.

Визначено антиномії політичної свободи як суспільно детерміновані та об’єктивовані протиріччя інституту політичної свободи, які в діалектичній єдності виражають її зміст на онтологічному, гносеологічному та аксіологічному рівнях. Констатовано, що виокремлення та розв’язання антиномічних бівалентностей свободи – «позитивної та негативної», «внутрішньої та зовнішньої», «свобода для вчинення певної дії» – «здатність вчинення певної дії», формує цілісне уявлення про сам феномен політичної свободи, сприяє його розумінню, пізнанню та реалізації.

Зауважено, що антиномічність – невід’ємна властивість свободи вираження політичних поглядів та переконань, яка відображає об’єктивні протиріччя, що існують в суспільному бутті на певному етапі історичного розвитку. В контексті проведеного дослідження діалектичний аналіз антиномій свободи вираження політичних поглядів та переконань показав неможливість їх вирішення за принципом пріоритетного розвитку однієї із сторін протиріччя (абсолютизації чи обмеження права на свободу вираження політичних поглядів та переконань, конституційному декларуванні  чи нормативному закріпленні політико-правових інструментів втілення в суспільне життя). Враховуючи вищесказане, встановлено, що сутність антиномій свободи вираження політичних поглядів та переконань полягає не у штучній єдності протилежностей, а в діалектичному поєднані, визнанні об’єктивності їх існування, активній взаємодії та взаємодоповненні на основі раціонального балансу та компромісу.