ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДОЗВІЛЬНИХ ПРОЦЕДУР В СФЕРІ МІСТОБУДУВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.36550/2522-9230-2024-16-338-343Ключові слова:
дозвільна система, дозвільні процедури, дозвіл, органи державної влади, містобудування, публічна владаАнотація
У даній статті визначено поняття та особливості дозвільних процедур в сфері містобудування.
Визначено, що дозвільна процедура в сфері містобудування – це сукупність адміністративних дій і рішень, спрямованих на надання правомірного дозволу для проведення будівельних, реконструктивних та інших містобудівних робіт на відповідній території. Ця процедура регулюється законодавством і передбачає дотримання встановлених норм, вимог і стандартів, що мають на меті забезпечити безпеку, екологічність та відповідність проєктів містобудівним планам.
Дозвільна процедура в сфері містобудування має обов’язкові та факультативні (додаткові) стадії. До основних стадій відносимо: 1. Порушення дозвільної справи; 2. Перевірка поданих матеріалів; 3. Прийняття рішення; 4. Оформлення та видача дозволу. До факультативних (додаткових) відносимо: 5. скарження відмови у видачі дозволу; 6. анулювання дозволу.
Особливості дозвільної процедури у сфері містобудування визначаються специфікою будівельної діяльності, вимогами до безпеки, екології та гармонійного розвитку територій: 1) процедура включає кілька стадій. Кожна стадія регулюється відповідними законами та підзаконними актами, що забезпечує детальну перевірку проєкту; 2) норми охоплюють екологічні, безпекові та соціальні аспекти будівництва, що має захищати інтереси громади та забезпечувати відповідність будівельних проєктів планам розвитку територій; 3) складність процедури залежить від характеру та масштабу будівельних робіт. Для простих проєктів дозвільний процес може бути відносно швидким, тоді як масштабні або суспільно важливі проєкти потребують більш глибокої експертизи та довшого погодження; 4) у процесі дозвільної діяльності беруть участь різні органи: органи місцевого самоврядування, державні контролюючі органи (наприклад, Державна інспекція архітектури та містобудування України), спеціалізовані експертні установи тощо; 5) однією з ключових умов для отримання дозволу є наявність затвердженої містобудівної документації, яка має відповідати генеральним планам розвитку населених пунктів; 6) важливою особливістю є відкритість процедури. Законодавство передбачає громадське обговорення або консультації щодо будівництва об'єктів, які можуть впливати на місцеві громади; 7) після видачі дозволу органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють нагляд за виконанням будівельних робіт.
Посилання
Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 6 вересня 2005 року № 2806-IV. Відомості Верховної Ради України, 2005. № 48. Ст.483.
Резніченко В. О. Адміністративно-правові засади дозвільної діяльності у сфері містобудування: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук зі спец. 12.00.07. Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2015. 20 с. URL: https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/369e5a70-928e-4fd1-97b3-14083fc697aa/content
Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII. Відомості Верховної Ради УРСР, 1991. № 21. Ст.252.
Про регулювання містобудівної діяльності: Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI. Відомості Верховної Ради України, 2011. № 34. Ст.343.
Про основи містобудування: Закон України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII. Відомості Верховної Ради України, 1992. № 52. Ст.683.