ФЕМІНІТИВИ В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ І ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Анотація

У статті розглянуто еволюцію використання фемінітивів в українському законодавстві як важливого інструменту гендерної рівності та мовної інклюзії. Особливу увагу приділено змінам, що відбулися після ухвалення нової редакції Українського правопису (2019) та оновлення Класифікатора професій, які створили умови для поширення жіночих форм професійних назв. Відзначено, що такі ініціативи відображають прагнення українського суспільства та держави до гармонізації мовних норм із сучасними соціальними реаліями та європейськими гендерними стандартами.

Аналізується роль фемінітивів у модернізації юридичного дискурсу та адаптації мови законодавчих текстів до потреб гендерної чутливості. Визначено основні переваги використання фемінітивів у правовій сфері, зокрема їх вплив на соціальну рівність, видимість жінок у професійній діяльності та подолання стереотипів у правовому середовищі. Поряд із цим, авторка акцентує увагу на викликах, зокрема критиці щодо ускладнення тексту та збереженні традиційного формалізму офіційної мови.

Значну увагу приділено міжнародному досвіду країн Європейського Союзу, де гендерно чутлива мова визнана важливим аспектом соціальної політики. Український досвід порівнюється із практиками інших країн, що дозволяє визначити перспективи подальшої інтеграції фемінітивів у національну правову систему. Це включає розробку методологічних рекомендацій для адаптації нормативно-правових актів і просвітницькі ініціативи.

Стаття підкреслює необхідність комплексного підходу до інтеграції фемінітивів у правовий дискурс. Упровадження гендерно чутливої мови в законодавстві не лише забезпечує соціальну рівність, а й сприяє модернізації української правової системи відповідно до міжнародних стандартів. Такий підхід сприятиме ефективному вирішенню проблем гендерної асиметрії та зміцненню демократичних цінностей в українському суспільстві.