ВИЗНАННЯ НЕКОНСТИТУЦІЙНИМ ПОЛОЖЕННЯ ЧАСТИНИ 4 СТАТТІ 75 СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ СІМЕЙНОГО ПРАВА
DOI:
https://doi.org/10.36550/2522-9230-2024-17-62-69Ключові слова:
сімейне право, прожитковий мінімум, людська гідність, Конституційний Суд України, матеріальна допомога, реформа законодавства, справедливість, судова практикаАнотація
У дослідженні здійснено комплексний аналіз проблеми конституційності частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу України, яка встановлювала, що один із подружжя вважався таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо його заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна чи інші доходи не забезпечували йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначена норма визначала залежність права одного з подружжя на надання йому/їй утримання від сукупного доходу, який не мав перевищувати прожитковий мінімум на відповідний рік, що викликало численні дискусії у правовій доктрині та практиці.
Встановлено, що застосування цього критерію значно звузило права осіб, які втратили працездатність, оскільки не враховувало їхніх реальних потреб, таких як додаткові витрати на лікування, догляд та реабілітацію.
Проаналізовано аргументи Верховного Суду, який у конституційному поданні наголосив, що положення частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу не відповідають статтям 3, 8 і 48 Конституції України. Верховний Суд підкреслив, що це положення суперечить принципам рівності, справедливості та людської гідності, гарантованих Конституцією.
Наведено позиції Голови Верховної Ради України та Президента України щодо конституційного подання Верховного Суду. Висвітлено їхні аргументи стосовно обмеженості та необхідності вдосконалення правового регулювання сімейних відносин, зокрема питання залежності права на матеріальну допомогу одного з подружжя від прожиткового мінімуму. Обґрунтовано, що ці позиції підтверджують важливість подальшого законодавчого врегулювання в сфері сімейного права з урахуванням принципів, закріплених Конституцією України та міжнародними актами з прав людини.
З’ясовано, що зазначена законодавча конструкція створила перешкоди для належного захисту прав осіб, які потребували матеріальної допомоги, та обмежила можливості судів враховувати індивідуальні особливості кожної конкретної справи.
У роботі висвітлено рішення Конституційного Суду України від 29 жовтня 2024 року у справі № 1-1/2023(72/23), яким частину четверту статті 75 Сімейного кодексу України було визнано неконституційною. Досліджено вплив цього рішення на розвиток сімейного права, зокрема на зміну підходів до регулювання аліментних зобов’язань між подружжям.
Розкрито зміст зауважень науковців, які вказували на те, що прожитковий мінімум як універсальний критерій є несправедливим і не враховує потреб осіб, які перебувають у вразливому становищі.
Висунуто пропозиції щодо вдосконалення законодавства шляхом розробки більш гнучких і справедливих критеріїв визначення нужденності, які б забезпечували реалізацію права на гідний рівень життя для осіб, які потребують матеріальної допомоги.
Обговорено необхідність створення правового механізму, який би унеможливив надмірне втручання держави у приватне і сімейне життя, забезпечив баланс між правами та обов’язками подружжя і враховував би індивідуальні потреби кожної особи.
Дослідження є важливим внеском у реформування сімейного законодавства України та підвищення рівня захисту конституційних прав у сфері сімейного права.
Посилання
Сімейний кодекс України: Закон України від 10.01.2002 № 2947-III. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 21-22. ст.135.
Михальнюк О. В. Утримання подружжя в контексті конституційного права на достатній рівень життя в Україні. Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство». Ужгород, 2024. № 4. С. 152-156.
Іванова К. Ю. Нужденність як елемент юридичного складу, що породжує обов’язок подружжя надавати утримання один одному. Доктрина приватного права: традиції та сучасність: матеріали XX науково-практичної конференції, присвяченої 100-й річниці з дня народження доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР, ректора Харківського юридичного інституту В.П. Маслова (м. Харків, 4 лютого 2022 р.). Харків, 2024. С. 206-211.
Труфанова Ю. В. Окремі види аліментних зобов`язань. Проблеми сучасного сімейного права: колективна монографія. Тернопіль: ЗУНУ, 2020. 208 С.
Постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 р., судова справа № 759/6629/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98054751 (дата звернення: 21.11.2024).
Конституційне подання щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rizne/2023_02_17_Konst_podan.pdf (дата звернення: 21.11.2024).
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду про відповідність Конституції України (конституційність) частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу України від 29.10.2024 № 1-р/2024. Судова справа № 1-1/2023(72/23). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va01p710-24#Text (дата звернення: 17.11.2024).
Окрема думка (збіжна) судді Конституційного Суду України Олега Первомайського у справі за конституційним поданням Верховного Суду про відповідність Конституції України (конституційність) частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу). URL: http://surl.li/odwlvo (дата звернення: 17.11.2024).
Про правотворчу діяльність: Закон України від 24.08.2023 № 3354-IX. Відомості Верховної Ради України. 2023. № 93. ст.364.
Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18.03.2004 № 1618-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 40-41, 42. ст.492.