КОНЦЕПТ «ПРАВОВИЙ СТАТУС»: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТИ

Анотація

Статтю присвячено дискусійній проблематиці правого статусу та його поняття. Шляхом сприйняття правого статусу як специфічного юридичного концепту, що займає чільне місце у сучасній парадигмі правової науки, проведено його комплексний теоретико- та адміністративно-правовий аналіз.

Зроблено висновок, що найбільш розповсюджене наукове розуміння правового статусу як комплексу певних елементів (компонентів), головними з яких є права й обов’язки (повноваження), закріплених за відповідним суб’єктом нормами права, є некоректним, оскільки не передає сутності правового статусу, а лише характеризує його структуру.

Закцентовано, що традиційно правовий статус пов’язується дослідниками із суб’єктами права. Висловлено позицію, що концепт «правовий статус» є загальним поняттям, а отже, коли це доцільно, має застосовуватися як до суб’єктів, так і до об’єктів права.

Відзначено наявність підходу, що передбачає виключно контекстне використання (вживання) концепту «правовий статус», без з’ясування його дефінітивної складової та/або сутнісних особливостей. Зроблено висновок, що у рамках такого підходу під правовим статусом за замовчуванням розуміється набір характеристик, які в сукупності формують повне і реальне уявлення про певного суб’єкта/об’єкта та його місце (положення, стан) у системі права.

Проведено семантико-логічний аналіз концепту «правовий статус». Зокрема, з’ясовано, що слово «статус» саме по собі може вказувати на правове становище без вживання поряд з ним прикметника «правовий». Зазначено, що з метою забезпечення текстуальної однозначності поняття «статус» і «правовий статус» доцільності розмежовувати як ціле та частину цілого.

Визначено, що правовий статус – це загальна юридична категорія, що у цілому позначає фактичне становище суб’єкта (об’єкта) права, обумовлене його сутнісними ознаками, визначеними та/або встановленими нормами права, відносно інших суб’єктів (об’єктів) права. Окреслено його властивості.