ПАРЛАМЕНТАРИЗМ ЯК ДОКТРИНА: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД
DOI:
https://doi.org/10.36550/2522-9230-2025-18-27-31Ключові слова:
парламентаризм, верховенство права, правова доктрина, зарубіжний досвід, національна практикаАнотація
У статті досліджено парламентаризм як фундаментальну політико-правову доктрину, що відіграє ключову роль у формуванні демократичної державності.
Автор аналізує еволюцію ідеї парламентаризму як ключового елементу демократичного правління, підкреслюючи його значення для забезпечення верховенства права, стримувань і противаг у державній владі, а також політичної відповідальності уряду перед суспільством.
Проаналізовано історичні витоки та основні моделі парламентаризму, що склалися у світовій практиці, а також охарактеризовано етапи становлення і розвитку українського парламентаризму в умовах незалежності.
Зосереджено увагу на різних моделях парламентаризму, що склалися у країнах з розвиненими демократичними традиціями, зокрема у Великій Британії, Німеччині, Франції, Скандинавських країнах.
Окрема увага приділена українському досвіду парламентаризму, включаючи історичні витоки, період радянського панування та особливості становлення парламентської системи після проголошення незалежності. Розглядаються як нормативно-правові засади діяльності Верховної Ради України, так і проблеми, що перешкоджають ефективній реалізації парламентських функцій у сучасних умовах, зокрема — політична фрагментація, брак прозорості, вплив олігархічних груп і криза довіри з боку суспільства.
Посилання
Батанов О. Парламентаризм у системі категорій сучасного конституціоналізму. Часопис Київського університету права. 2024. № 2. С. 36 – 42.
Шаповал В.М. Парламентаризм / В.М. Шаповал. Юридична енциклопедія в 6 т. "Н-П". К.: Вид-во "Юридична енциклопедія" імені М.П. Бажана, 2002. Т. 4. 720 с.
Шемшученко Ю. С. Теоретична засади розвитку українського парламентаризму. Право України. 2008. № 1. С.17—20.
Павлова Л.І. Теоретико-методологічні засади дослідження інституту парламентаризму. Освіта регіону. Політологія, психологія, комунікація. 2008. №. 1-2. С. 42-46.
Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії і практики. Чернівці: Рута, 1998. 484 с.
Журавський В. С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми). Київ: Парламентське вид-во, 2002. С. 105.
Куян І.А. Парламентаризм як втілення народного суверенітету: проблеми теорії і практики. Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2012. Серія ПРАВО. Випуск 19. Том 1. С. 184 – 188.
Бородін І. Л. Парламентаризм як історико-правова категорія. Юридичний вісник. 2020. 2 (55). С. 43 – 49.
Журавський В.С. Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.01, 12.00.02. Одеса, 2001. 398 с.
Дубас В. Європейські стандарти сучасного парламентаризму (за позиціями Європейської Комісії «За демократію через право»). Український часопис конституційного права. 2019. No 2. С. 60–73.
