ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО СТРАХУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Анотація

У статті досліджено правові засади державного страхування об’єктів критичної інфраструктури як інструменту підвищення стійкості економічної та соціальної системи країни. Розглянуто понятійно-термінологічний апарат, визначений у Законах України «Про страхування», «Про критичну інфраструктуру», що обґрунтовує необхідність обов’язкового залучення держави до покриття ризиків надзвичайних ситуацій, техногенних аварій, кіберзагроз і військових дій. Виокремлено ключові проблемні питання: нечіткість кола застрахованих об’єктів і класифікації ризиків, дефіцит актуарної інформації й узгодженої методики розрахунку страхових премій, а також виклики взаємодії з приватними страховими компаніями в умовах обмежених бюджетних ресурсів.

Передбачено встановлення обов’язкового механізму co-insurance між державою й приватними страховиками, узгодження квот участі та стандартів капіталу для приватних учасників пулу перестрахування. Окремо обґрунтовано необхідність автоматизованої взаємодії між Реєстром об’єктів критичної інфраструктури та Державним страхових фондом для оперативного оновлення відомостей, коректного нарахування страхових внесків і прискореного проведення виплат.

Особливо наголошено на важливості врахування воєнного стану: запропоновано внести до законодавства окремі норми про покриття збитків від бойових дій із формуванням надзвичайного резерву поза щорічним бюджетом і спрощеними процедурами co-insurance. Запровадження комплексних нормативних рішень у сфері державного страхування об’єктів критичної інфраструктури сприятиме стійкості держави до зовнішніх і внутрішніх загроз, оптимізації витрат на відновлення та формуванню прозорих і передбачуваних правил гри для учасників ринку страхових послуг.

Визначено, що державне страхування об’єктів критичної інфраструктури — це система обов’язкових правових та фінансових механізмів, за якими держава гарантує відшкодування збитків, що можуть виникнути внаслідок надзвичайних ситуацій (стихійні лиха, техногенні аварії, кібератаки, бойові дії тощо), на стратегічних об’єктах економіки й соціальної сфери.