ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ СУБ’ЄКТІВ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА
DOI:
https://doi.org/10.36550/2522-9230-2025-18-190-195Ключові слова:
публічна адміністрація, юридичні особи публічного права, компетенція та повноваження, державні інституції, суб’єкти публічного праваАнотація
У статті розкривається правове розуміння суб’єктів публічного права, створених при органах державної влади та органах місцевого самоврядування, як окремої групи учасників публічних правовідносин. Такі суб’єкти відіграють важливу роль у реалізації публічної влади, виконанні адміністративних, соціальних, культурних, освітніх та інших функцій, делегованих їм державою або органами місцевого самоврядування. Основними ознаками таких суб’єктів є: офіційне заснування публічною владою; діяльність, спрямована на реалізацію публічного інтересу; здійснення функцій, що мають владно-розпорядчий або адміністративний характер; підконтрольність і підзвітність органу-засновнику; відсутність мети отримання прибутку як основного завдання; регулювання правового статусу спеціальними нормами публічного права. Відзначається, що дані суб’єкти можуть бути створені у формі державних або комунальних установ, агентств, інспекцій, служб, фондів, підприємств тощо, що функціонують у публічній сфері. Особливу увагу приділено розмежуванню між суб’єктами публічного та приватного права, а також складності класифікації у випадках надання певних господарських функцій суб’єктам публічного права. Автор аналізує нормативні акти, які регулюють порядок створення, діяльності, фінансування та контролю таких суб’єктів, а також наводить приклади з української правозастосовної практики. Підкреслюється необхідність чіткого визначення статусу, функцій і меж відповідальності таких суб’єктів у законодавстві для запобігання зловживанням, підвищення ефективності управління та забезпечення прозорості діяльності. У підсумку наголошується на важливості подальшого дослідження природи таких суб’єктів і вдосконалення правового механізму їх регулювання.
Посилання
Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. К. : НАДУ, 2010. 820 с.
Загальна теорія держави і права /За редакцією академіка АПрН, доктора юридичних наук, професора В.В.Копєйчикова. К.: Юрінком, 1997. 320 с.
Соцький А. М. Поняття та види суб’єктів публічного адміністрування лісової сфери. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Право. 2021. № 2 (72). С. 143–147.
Санжарук Т.О. Поняття «суб’єкт права» та «суб’єкт правовідносин»: питання розмежування. Актуальні проблеми держави і права. 2003. С.91-95.
Теорія держави та права: навч. посіб. / [Є.В. Білозьоров, В.П. Власенко, О.Б. Горова, А.М.Завальний, Н.В. Заяць та ін.]; за заг. ред. С.Д. Гусарєва, О.Д. Тихомирова. Київ: НАВС, Освіта України, 2017. 320 с.
Світличний О.П. Суб’єкти публічної адміністрації як учасники адміністративних правовідносин. Право. Людина. Довкілля. 2019. Vol. 10, № 2. С. 142–148.
Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40–44. Ст. 356. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text
Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань: Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 31–32. Ст. 263. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text
Лютіков П. С. Юридичні особи як суб’єкти адміністративного права: пошук базового критерію розмежування та поділу їх на групи. Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. 2012. № 4 (частина ІІ). С. 159-165.
Колпаков В.К. Предмет адміністративного права: сучасний вимір. Юридична Україна. 2008. № 3. С. 33–38.