ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАННЯ ДОКАЗІВ НЕДОПУСТИМИМИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

Стаття присвячена аналізу питань визнання доказів недопустимими у кримінальному провадженні як одного з основних інститутів кримінального процесуального права. Досліджується нормативно-правове регулювання недопустимості доказів відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, визначаються критерії законності та допустимості доказової бази у кримінальних справах. Особлива увага приділяється принципам законності, об’єктивності та рівності сторін у процесі оцінки доказів, що є фундаментальними для забезпечення справедливого правосуддя. Аналізується судова практика України щодо застосування норм про недопустимість доказів, зокрема випадки порушень процесуальних норм під час збирання доказів, а також наслідки таких порушень для подальшого розгляду кримінальних справ. У статті розглядається практика Європейського суду з прав людини та застосування доктрини "плодів отруєного дерева" у правових системах США та країн Європи. Здійснено огляд наукових досліджень українських і зарубіжних учених, які аналізують проблематику недопустимості доказів, що дозволяє визначити основні проблеми та прогалини у правозастосуванні. На основі проведеного дослідження запропоновано можливі шляхи вдосконалення законодавчого регулювання та практики застосування норм щодо недопустимості доказів.

У підсумку зазначено, що визнання доказів недопустимими в кримінальному провадженні є складним і важливим процесом, що впливає на прийняття процесуальних рішень та якість правосуддя. Повнота доказів впливає на просування кримінального провадження до його мети — встановлення дійсних обставин розслідуваної справи, надання таким обставинам кримінально-правової кваліфікації та закінчення кримінального провадження в одній із визначених законом форм. Саме шляхом збору доказів сторона обвинувачення реалізує свою пізнавальну, а потім й доказову функцію. Тому, необхідно постійно удосконалювати нормативну правову базу, щоб забезпечити дотримання прав обвинувачених і ефективність кримінального судочинства.