ПРАВОВА МОДЕЛЬ ЛАТВІЇ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: АДАПТАЦІЯ ДО МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ І УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація

У поданій статті проведено системний аналіз поступової трансформації законодавства Латвії у сфері інтелектуальної власності (ІВ) через призму європейської інтеграції. Враховані історико-правові чинники, що передували нормативним реформам, розглянуті основні етапи еволюції законодавчої бази, а також напрямки її модернізації та цифрового переосмислення.

Встановлено, що латвійська правова реформа спирається на структурну адаптацію до вимог acquis communautaire. Цей процес передбачав не просто технічне узгодження положень, а якісно новий перегляд правозастосовної логіки. До процесу імплементації широко долучалась професійна правнича спільнота, як на рівні державних органів, так і в межах міждержавного доктринального супроводу, зокрема через механізми Європейського відомства з інтелектуальної власності (EUIPO) та Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO).

В межах проведеного дослідження розкрито історичні передумови становлення системи ІВ у Латвії після здобуття незалежності. Визначені основні етапи проведеної нормативної еволюції від первинної кодифікації до гармонізації у відповідності до положень acquis communautaire, з подальшим постінтеграційним вдосконаленням. Цей процес передбачав деталізацію правничих процедур, цифрову трансформацію та адаптацію до європейських стандартів.

Велику увагу приділено аналізу впливу європейського законодавства на формування моделі правової охорони ІВ в Латвії. Відзначається концептуальна завершеність латвійської моделі, яка поєднує нормативну узгодженість та інституційну ефективність.

В межах порівняльного аналізу здійснено обґрунтування практичної цінності латвійського досвіду для реформування законодавства України. При цьому враховано особливості національної адміністративної системи, а також нормативно-правової бази, що стосується об’єктів авторського та суміжних прав, а також промислової власності. Сформовано авторську позицію щодо можливості адаптації латвійських механізмів в українське правове поле з урахуванням специфіки національного контексту.

Результати дослідження можуть бути використані як теоретична і методологічна база для подальшого оновлення законодавства України у сфері охорони інтелектуальної власності та формування узгодженої нормативної стратегії у межах євроінтеграційного вектору.