ПРЕДСТАВНИЦТВО В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ У СПОРАХ ЩОДО РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Анотація

У статті розкрито сутність представництва в адміністративному судочинстві України. Зокрема, досліджено стан нормативно-правового регулювання участі представника в адміністративному процесі, класифіковано види представництва та охарактеризовано їх.

На підставі здійсненого аналізу норм процесуального права, які регулюють питання, пов’язані із участю представника в адміністративному суді, підкреслено, що інститут представництва в адміністративному процесі в ході судової реформи зазнав суттєвих змін і постійно трансформується. Зауважено, що із «осіб, які беруть участь у справі» законодавцем «представники» виведені в окрему категорію учасників судового процесу, а «органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб», уведено до «учасників справи» і виведено їх із «представників за законом». Запроваджено такий вид представництва як «самопредставництво». Також звернено увагу на те, що представником за договором в адміністративному судочинстві, як правило, є адвокат, тобто особа, яка здійснює адвокатську діяльність у відповідності до законодавства України, або, і тільки у випадках, визначених законом, фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Наведені аргументи «за» і «проти» адвокатської монополії.

Зроблено висновок про наявність трьох видів процесуального представництва в адміністративному судочинстві України: - самопредставництво (тобто будь-який учасник справи може брати участь в суді особисто і представляти себе); - представництво за законом (цей вид представництва може бути реалізований батьками, усиновлювачами, опікунами та іншими органами чи особами, визначеними законом); - представництво за договором (цей вид представництва може бути забезпечений, як правило, адвокатом, а у випадках, передбачених КАС України, фізичною особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність).

Окремо підкреслено, що застосування цих трьох видів процесуального представництва знаходять своє практичне відображення у спорах, що виникають у сфері містобудування. Зазначено, що саме у справах щодо реалізації інфраструктурних проєктів чітко проявляється баланс публічних та приватних інтересів, а інститут представництва відіграє ключову роль у забезпеченні захисту прав громадян (відвідувачів) населеного пункту, територіальних громад, а також забудовників та інвесторів.

Акцентовано, що рівень правового регулювання участі представника в розгляді справи, адвокатської монополії, участі особи в порядку самопредставництва в адміністративному процесі потребує подальшого підвищення.