ПРАВОВА СИСТЕМА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ОСОБЛИВОСТІ, СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ НОРМОПРОЄКТУВАННЯ В УМОВАХ АДАПТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА ДО ACQUIS ЄС

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження правової системи Європейського Союзу (далі – ЄС), яка має унікальну природу sui generis та поєднує риси міжнародного й наднаціонального правопорядку. Наголошено, що розширення ЄС і зростання його впливу зумовлюють необхідність адаптації національних правових систем держав-кандидатів, зокрема України, до acquis ЄС. Розкрито структурні елементи правової системи ЄС, її багаторівневість і багатоаспектність, взаємодію з національним та міжнародним правом. Особливу увагу приділено базовим доктринам, сформульованим у практиці Суду ЄС: автономії правопорядку, примату, прямої дії та процедурі попереднього рішення за ст. 267 Договіру про функціонування ЄС, які забезпечують єдність тлумачення й застосування права ЄС. Систематизовано підходи до класифікації джерел права ЄС: установчі договори та загальні принципи (первинне право), регламенти, директиви й рішення (вторинне право), акти м’якого права (soft law), а також прецедентне право Суду ЄС. Розмежовано поняття «пряма застосовність» і «пряма дія», а також уточнено співвідношення примату права ЄС та внутрішньої ієрархії джерел.

Виявлено сучасні тенденції розвитку правової системи ЄС, серед яких: універсалізація та уніфікація права, посилення взаємозалежності між міжнародним, регіональним і національним правом, конституціоналізація правопорядку ЄС, розширення його компетенцій у сферах цифровізації, кібербезпеки, охорони довкілля та охорони здоров’я. Акцентовано на ролі ціннісних засад, закріплених у ст. 2 Договіру про Європейський Союз та Хартії основних прав ЄС, а також механізмів їх забезпечення (процедура за ст. 7 Договору про ЄC, бюджетні умовні інструменти). Окремий наголос зроблено на нормативних орієнтирах цифрової трансформації: Загальному регламенті про захист даних (GDPR), Акті про цифрові послуги (DSA), Акті про цифрові ринки (DMA), Директиві NIS2, Регламенті про дані (Data Act) та Акті про штучний інтелект (AI Act), що задають конкретні вимоги для адаптації українських законопроєктів.

Наукова новизна статті полягає у формулюванні авторської моделі адаптації українського законодавства до acquis ЄС, що охоплює три взаємопов’язані рівні: 1) теоретичний – осмислення природи та доктринальних засад права ЄС; 2) методологічний – інтеграція інструментів «належного нормопроєктування» (better regulation), включно з оцінкою регуляторного впливу, «SME test», принципом «one in, one out» та запобіганням «gold-plating»; 3) інституційно-прикладний – створення Парламентського офісу нормопроєктування, що не дублює повноважень Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України (далі – ГНЕУ), а зосереджується на методології, відповідності acquis та термінологічній уніфікації. Показано, що саме поєднання доктринальних орієнтирів права ЄС з прикладними методологічними інструментами формує нову якість української правотворчої діяльності.

Зроблено висновок, що успішна адаптація законодавства України до acquis ЄС потребує не лише формальної гармонізації норм, а й вироблення цілісної методології нормопроєктування, яка поєднує європейські стандарти правотворчості з національними правовими традиціями, забезпечує термінологічну узгодженість та створює умови для постзаконодавчого моніторингу. Реалізація цієї моделі сприятиме зміцненню інституційної стійкості України, підвищенню якості законопроєктної роботи та її відповідності європейським стандартам за умов сучасних глобальних викликів.