СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В ЗАКОНОДАВСТВІ ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВ

Анотація

Проаналізовано правові основи стратегічного планування в Сполучених Штатах Америки, Канаді, Франції, Республіці Польща, Японії. Встановлено, що в межах національних правових систем досліджуваних країн не існує єдиного уніфікованого підходу до організації процесу стратегічного планування. Досліджено особливості, характерні для стратегічного планування та виокремлені його основні завдання в зарубіжних країнах. З’ясовано, що у більшості закордонних країн склалась триланкова система управління територіальним соціально-економічним розвитком. Важливість стратегічного планування у Сполучених Штатах Америки полягає в окресленні основних пріоритетів розвитку економіки на федеральному рівні та організації на цій основі партнерських відносин з органами влади штатів, бізнесовими структурами та безпосередньо громадянами. У Канаді система стратегічного планування включає в себе взаємопов’язану систему документів, які відображають різні рівні публічного управління: федеральну стратегію сталого розвитку, що окреслює перспективи та пріоритети розвитку держави; стратегії сталого розвитку регіонів (штатів), розроблені на основі національної стратегії та національних програм розвитку; стратегії сталого розвитку міст, що максимально виражають інтереси населення; стратегії розвитку окремих галузей економіки та профільних міністерств, державних установ, агенцій. Встановлено, що регіональна складова у формуванні та реалізації стратегії економічного розвитку розглядається у Франції, як і в більшості країн Європи, як постійне явище з акцентом на реструктуризацію регіонів, максимальне використання їх внутрішнього потенціалу розвитку, підтримки малого та середнього бізнесу. Державна політика Республіки Польща здійснюється на основі нормативно закріплених стратегій розвитку: довгострокової, середньострокової стратегій розвитку країни та інших стратегій розвитку регіонів, територій, секторів або галузей, які реалізуються за допомогою програм. Головне призначення стратегій у Японії - закріплення цілей урядової політики, орієнтування відомств і неурядових суб’єктів на постановку ними завдань, пов'язаних з процесами і тенденціями, за якими здійснюється спостереження, а також організацію діалогу з суспільством для коригування урядових оцінок і цілей. Привернуто увагу до необхідності імплементації позитивної міжнародної практики з метою якісного здійснення процесу стратегічного планування в Україні.