ЗНАЧЕННЯ ПРЕЮДИЦІЇ В МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Автор(и)

  • Інна Павлівна Зеленко Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка https://orcid.org/0000-0003-0226-7481

DOI:

https://doi.org/10.36550/2522-9230-2025-19-6-10

Ключові слова:

преюдиції, нетипові правові приписи, правозастосовчі акти, принцип обов`язковості судових рішень, принцип оцінювання доказів

Анотація

У статті висвітлено, що преюдиції відносять до нетипових правових приписів, тому їх роль полягає у оптимізації юридичної практики, необхідності підвищення рівня правового регулювання, забезпечення надійності поєднання норм права між собою. Продемонстровано, що преюдицію розглядають у якості правoзаcтocoвчого акта, що є судовим рішенням, тому вона виконує функції, притаманні правозастосовчим актам: є юридичним засобом впливу на суспільні відносини; виступає як юридичний факт; є засобом конкретизації норм права; реально проявляється владність, примусовість права; втілюється індивідуалізований вплив компетентних органів на хід правового регулювання. Зазначається, що преюдиція є засобом судової аргументації, призначення якого полягає у встановленні порядку прийняття процесуальних рішень. Розкрито, що основними цілями преюдиції є уникнення протиріч у діяльності судових органів та забезпечення кваліфікованого розгляду питання компетентним органом. Розглянуто, що преюдиція відіграє важливу роль у підвищенні відповідальності суддів, тому що вона сприяє винесенню законних і обґрунтованих рішень, що стосуються не тільки прав та інтересів сторін конкретного провадження, яке залежить від фактів, що встановлені в цьому рішенні, а й впливає на дотримання прав та інтересів інших осіб. З’ясовано, що вaжливими елементами пpeюдиційнocті cудoвих pішeнь є її об’єктивні та cуб’єктивні мeжі дії. Визначено, що при об’єктивні межі преюдиції окреслюють коло фактів, що установлені відповідним процесуальним актом і у зв’язку з цим не підлягають доказуванню. Висвітлено, що суб’єктивні межі преюдиції визначають коло осіб, на яких вона поширюється. Продемонстровано, що дискусійним та таким, що має значення для практики у контексті застосування преюдицій є питання протиріччя, яке може виникнути між двома процесуальними принципами: принципом обов`язковості судових рішень і принципом оцінювання доказів, що передбачає внутрішнє переконання судді.

Посилання

Ляшенко Р.Д. Загальна характеристика та властивості преюдиції як засобу судової аргументації. Часопис Київського університету права. 2012. № 3. С. 22-24.

Гудима М. М., Рудько Д.І. Преюдиційність судових актів як інститут цивільного процесуального права. Право і суспільство. 2017. № 5. Частина 2. С. 52-56.

Барікова А. Преюдиція в межах адміністративного судочинства. Слово національної школи суддів України. 2020. № 3 (32). С. 75-83.

Бабич Д.С. До питання сутності та меж застосування преюдиціальних фактів у процесі доказування в кримінальному провадженні. Молодий вчений. Юридичні науки. 2018. № 5(57). С. 583-588.

Зіменко О.В. Теоретико-правовий аспект співвідношення преюдиції та презумпції у механізмі правового регулювання Порівняльно-аналітичне право. 2013. № 3. С. 19-23.

Пунько О.В. Функції правозастосовних актів. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. 2015. Випуск 31. Том 1. С. 34-36.

Молодико К.Ю. Використання преюдиції та преюдиційності для захисту прав та законних інтересів учасників цивільних правовідносин. Приватне право і підприємництво. 2012. № 13. С. 37-43.

Шилін Д.В. Загальні питання використання преюдиції в кримінальному провадженні. Вісник ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка. 2019. Вип. 4 (88). С. 157-165.

Цивільний процесуальний кодекс України: Кодекс України; Кодекс, Закон від 18.03.2004 № 1618-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text (дата звернення 23.10.2025).

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні: Закон України від 20.09.2019 № 132-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/132-20#Text (дата звернення 23.10.2025).

Росінець С. Обставини, які не підлягають доказуванню в господарському процесі. URL: https://surl.li/ydlxot (дата звернення: 24.10.25).

Гусaк А., Oвoд А. Прo нoві стaндaрти дoкaзувaння тa прaвилa пoдaння дoкaзів у гoспoдaрських судaх. URL: http://surl.li/xyddut (дaтa звернення: 24.10.2025).

Бережний О. І. Значення обставин встановлених у вироку та ухвалі суду про закриття кримінального провадження при вирішенні інших кримінальних проваджень. Журнал східноєвропейського права. № 33. 2016. С. 11-20.

Кримінальний процесуальний кодекс України: Кодекс України; Закон, Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення 23.10.2025).

Господарський процесуальний кодекс України: Кодекс України; Закон, Кодекс від 06.11.1991 № 1798-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text (дата звернення 23.10.2025).

Кодекс адміністративного судочинства України: Кодекс України; Кодекс, Закон від 06.07.2005 № 2747-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text (дата звернення 23.10.2025).

Конституція України: Верховна Рада України; Конституція України, Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення 23.10.2025).

Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text (дата звернення 23.10.2025).

Проданик І. В. Процесуально-правові засади провадження у справах про взаємопов`язані злочини: дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Ірпінь, 2017. 230 с.

Downloads

Номер

Розділ

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА