ЗНАЧЕННЯ ПРЕЮДИЦІЇ В МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Анотація

У статті висвітлено, що преюдиції відносять до нетипових правових приписів, тому їх роль полягає у оптимізації юридичної практики, необхідності підвищення рівня правового регулювання, забезпечення надійності поєднання норм права між собою. Продемонстровано, що преюдицію розглядають у якості правoзаcтocoвчого акта, що є судовим рішенням, тому вона виконує функції, притаманні правозастосовчим актам: є юридичним засобом впливу на суспільні відносини; виступає як юридичний факт; є засобом конкретизації норм права; реально проявляється владність, примусовість права; втілюється індивідуалізований вплив компетентних органів на хід правового регулювання. Зазначається, що преюдиція є засобом судової аргументації, призначення якого полягає у встановленні порядку прийняття процесуальних рішень. Розкрито, що основними цілями преюдиції є уникнення протиріч у діяльності судових органів та забезпечення кваліфікованого розгляду питання компетентним органом. Розглянуто, що преюдиція відіграє важливу роль у підвищенні відповідальності суддів, тому що вона сприяє винесенню законних і обґрунтованих рішень, що стосуються не тільки прав та інтересів сторін конкретного провадження, яке залежить від фактів, що встановлені в цьому рішенні, а й впливає на дотримання прав та інтересів інших осіб. З’ясовано, що вaжливими елементами пpeюдиційнocті cудoвих pішeнь є її об’єктивні та cуб’єктивні мeжі дії. Визначено, що при об’єктивні межі преюдиції окреслюють коло фактів, що установлені відповідним процесуальним актом і у зв’язку з цим не підлягають доказуванню. Висвітлено, що суб’єктивні межі преюдиції визначають коло осіб, на яких вона поширюється. Продемонстровано, що дискусійним та таким, що має значення для практики у контексті застосування преюдицій є питання протиріччя, яке може виникнути між двома процесуальними принципами: принципом обов`язковості судових рішень і принципом оцінювання доказів, що передбачає внутрішнє переконання судді.