ЖИТЛОВЕ ПИТАННЯ ТА ЙОГО ВИРІШЕННЯ В УКРАЇНІ В ХІХ-ХХ СТ.

Анотація

Стаття характеризує процес вирішення  житлового питання у період прискорення урбаністичних тенденцій на українських землях у період ХІХ-ХХ ст. Звернуто увагу на різні підходи сучасних вчених до періодизації процесу формування норм житлового права в Україні. Продемонстровано, що у другій половині ХІХ ст. відбувається індустріалізація, а з нею і житлово-будівельний бум у низці міст та містечок українських губерній, що характеризувалися швидким спорудженням готелів та прибуткових будинків. Наголошено на домінуванні технічних норм у перших кодифікованих і міжнародних нормативно-правових актах з житлової проблеми. Підкреслено, що під час Першої світової війни житлова криза загострилась, а імперське законодавство захищало житлові права військовослужбовців та їх сімей,  врегульовувало питання експлуатації житлового фонду та найму приміщень. Відмічено, що у період відродження української державності лише уряд П. Скоропадського намагався якось врегулювати житлові відносини. Відзначено, що більшовицький квартирний перерозподіл житла мав дискримінаційний і популістський характер, призвів до безгосподарної його експлуатації. Встановлено, що вирішення проблеми житлового забезпечення населення у період непу характеризувалося спробами задіяти ринкові механізми для максимально швидкого задоволення потреб у житлі. Проте, 30-ті рр. ХХ ст. відмічені продовженням репресивної політики держави по виселенню частини громадян із помешкань. Акцентовано увагу на тому, що після Другої світової війни відбудовується як житло для партійно-державної номенклатури, так і для пересічних громадян.  Встановлено, що наступні роки, аж до здобуття Україною незалежності, партійно-державна верхівка ставила амбітні завдання забезпечити населення дешевим житлом шляхом спорудження „хрущовок” і „брежнєвок” та заохоченням індивідуального будівництва. Зазначено, що друга половина 1980-х рр. характеризувалась проголошенням курсу на забезпечення кожної родини окремою квартирою до 2000 р. Проте, амбітні плани так і не втілилися у життя у повній мірі. Саме ж житло було засобом підкреслення нерівності у задекларованій країні рівних можливостей.