ДОГОВІР УПРАВЛІННЯ СПАДКОВИМ МАЙНОМ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОГО ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Анотація

Стаття досліджує правову природу та практичні аспекти укладання і виконання договору про управління спадковим майном, передбаченого статтею 1285 Цивільного кодексу України. Розкрито значення цього договору як механізму збереження спадщини, особливо в умовах воєнного стану, коли спадкове майно часто залишається без належного догляду через відсутність спадкоємців або їхню неможливість своєчасно прийняти спадщину. Зазначено, що недосконалість правового регулювання, відсутність чітко визначених істотних умов договору та наслідків його невиконання створюють проблеми у правозастосуванні та породжують суперечливу судову практику.

Проаналізовано відмінності між управлінням спадковим майном і заходами охорони спадщини, визначено прогалини у чинному регулюванні, зокрема у сфері спадкування корпоративних прав, де законодавчі та статутні колізії ускладнюють діяльність підприємств до моменту оформлення спадкових прав. Наведено приклади судових рішень, що підтверджують потребу у вдосконаленні механізму управління. Проведено порівняльно-правовий аналіз досвіду європейських країн – Франції, Німеччини, Італії, Польщі, Чехії, Бельгії та Болгарії, де функції управління спадщиною здебільшого покладено на виконавця заповіту, який має широкі повноваження та діє під судовим контролем.

Зроблено висновок про необхідність удосконалення українського законодавства шляхом деталізації істотних умов договору, визначення прав і обов’язків управителя, запровадження ефективного контролю за його діяльністю та гармонізації норм із європейськими стандартами. Особлива увага приділяється потребі врегулювання управління корпоративними правами у складі спадщини, що має важливе значення для стабільності цивільного обороту та захисту прав спадкоємців.