ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОРЯДКУ ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ВІРТУАЛЬНІ АКТИВИ У МЕЖАХ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ПОРІВНЯННЯ ТА АНАЛІЗ

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретико-правовий аналіз особливостей правового регулювання порядку звернення стягнення на віртуальні активи в межах примусового виконання судових рішень в Україні та країнах Європейського Союзу. Автор обґрунтовує актуальність дослідження стрімким розвитком електронної комерції та зростанням ролі криптовалют, що підтверджується високим місцем України у Глобальному індексі впровадження криптовалют (8 місце за даними 2025 року).

У роботі проаналізовано сучасний стан українського законодавства, зокрема Закон України «Про віртуальні активи», який фактично легалізує цифрові активи, проте залишається нечинним через відсутність податкових змін. Висвітлено ключові виклики, що стоять перед вітчизняною системою примусового виконання: відсутність механізмів централізованого зупинення операцій, складнощі з ідентифікацією власників криптоактивів та ризики втрати доступу до «холодних гаманців».

Окрему увагу приділено зарубіжному досвіду. Розглянуто Регламент (ЄС) 2023/1114 (MiCA), а також специфічні підходи Естонії, Франції та Німеччини. Автор виокремлює два основні підходи: звернення стягнення на криптовалюти як на кошти, що знаходяться у третіх осіб (бірж чи емітентів), та їх арешт як фіатних грошей. Доведено, що досвід Франції та ФРН щодо арешту грошових вимог до торговельних майданчиків є перспективним для імплементації в Україні.

На основі аналізу судової практики встановлено, що попри законодавчі прогалини, українські суди вже визнають віртуальні активи об’єктами цивільних прав, накладаючи на них арешти у кримінальних провадженнях та враховуючи їх при поділі майна подружжя. Зроблено висновок про необхідність розробки чіткого процесуального порядку виявлення, арешту та конвертації віртуальних активів у національну валюту для забезпечення ефективного виконання судових рішень майнового характеру.