ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У СФЕРІ БІОБЕЗПЕКИ ТА БІОЗАХИСТУ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз державної політики України у сфері біобезпеки та біозахисту крізь призму адміністративно-правового регулювання. Проаналізовано теоретичні підходи до осмислення ключових категорій «біобезпека», «біозахист» і «державна політика», які формують концептуальну основу відповідної сфери публічного управління. Обґрунтовано, що біобезпека і біозахист є взаємопов’язаними, але не тотожними поняттями: біобезпека орієнтована на превентивне недопущення поширення небезпечних біологічних агентів, тоді як біозахист спрямований на протидію їх навмисному або несанкціонованому використанню.

Проаналізовано основні наукові підходи до розуміння державної політики та запропоновано її визначення у сфері біобезпеки та біозахисту як системи цілей, принципів, заходів і механізмів діяльності органів публічної влади, спрямованих на запобігання біологічним загрозам та мінімізацію їх негативних наслідків. Розкрито юридичну конструкцію державної політики, що включає суб’єктний склад, нормативно-правову основу та матеріальне забезпечення.

Особливу увагу приділено аналізу нормативної бази державної політики у сфері біобезпеки та біозахисту, зокрема Конституції України, законів і стратегічних документів у сфері національної безпеки, охорони здоров’я та екологічної політики.

Визначено коло основних суб’єктів реалізації державної політики у сфері біобезпеки та біозахисту та охарактеризовано їхні повноваження. Обґрунтовано ключове значення матеріального забезпечення (технічного, інформаційного, фінансового) як інструментальної основи ефективної реалізації державної політики.