ЗАКОН ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО ЦИВІЛЬНОГО ДОГОВІРНОГО ПРАВА СКАНДИНАВСЬКИХ КРАЇН

Анотація

Стаття присвячена визначенню особливостей закону як джерела цивільного договірного права скандинавських країн.

Скандинавські країни вирізняються унікальною моделлю цивільного договірного права, де закон визнається основним джерелом регулювання за відсутності єдиного кодифікованого цивільного кодексу. Така особливість забезпечує гнучкість правового регулювання та широку роль судового тлумачення норм. Договірні правопорядки Данії, Швеції, Фінляндії, Норвегії та Ісландії формують спільну скандинавську модель договірного регулювання, засновану на законах про договори та системі спеціальних нормативних актів.

Закони про договори (Avtalslagen, Contracts Act, Aftaleloven, Lög um samningsgerð, umboð og ógilda löggerninga) мають рамковий характер і забезпечують загальну нормативну основу для формування та виконання договорів у скандинавських країнах. Вони історично сформували фундамент договірного регулювання та розглядаються як модельне джерело договірних правовідносин, що застосовується у разі відсутності спеціальних положень. За своєю структурою та змістом ці Закони тісно між собою, що підтверджує спільність підходів до регулювання договірних інститутів. Така модель забезпечує високий рівень гармонізації ключових договірних інститутів, водночас зберігаючи національні особливості правового регулювання.

Характерною рисою цієї моделі є конкретизація загальних принципів договірного права через спеціальне законодавство, орієнтоване на захист споживачів, забезпечення добросовісної ділової практики та стабільності цивільного обороту. У цьому аспекті скандинавський підхід корелює як з історичними традиціями уніфікації договірного права в Північній Європі, так і з сучасними європейськими тенденціями гармонізації.

Водночас уніфікація та гармонізація скандинавського права не були спрямовані на створення тотожних законодавчих масивів. Скандинавське право доцільно розглядати не як єдину систему позитивного права, а як особливу юридичну концепцію, методологічним підґрунтям якої стала Уппсальська школа права та ідеї скандинавського правового реалізму, започатковані А. Хегерстремом. Саме ця концептуальна спільність зумовила специфіку розвитку приватного, зокрема договірного, права скандинавських країн, поєднуючи високий рівень гармонізації з збереженням національних особливостей правового регулювання.