КЛАСИФІКАЦІЯ СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ УЧАСНИКІВ ДОГОВІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Анотація

У статті досліджено одну з ключових проблем сучасної цивілістики – класифікацію способів захисту цивільних прав учасників договірних правовідносин. Акцентовано увагу на тому, що відсутність єдиного науково обґрунтованого підходу до систематизації цих способів створює правову невизначеність та ускладнює формування сталої судової практики. Метою роботи є комплексний аналіз існуючих теоретичних підходів до класифікації способів захисту, визначення їх критеріїв та обґрунтування авторської систематизації, що враховує природу порушеного права.

Проаналізовано численні доктринальні класифікації, запропоновані провідними українськими вченими. Розглянуто такі критерії розмежування, як результат та характер правових наслідків (відновлювальні, компенсаційні, превентивно-припинні), суб’єкт застосування (судові, адміністративні, самозахист), джерело закріплення (загальні та спеціальні), сфера правовідносин (речові, зобов’язальні, корпоративні) та засоби реалізації (позовні та непозовні). Виявлено переваги та недоліки кожного з підходів, що підкреслює необхідність пошуку більш універсальної моделі.

На основі узагальнення наукових поглядів запропоновано авторську класифікацію, в основу якої покладено характер охоронюваних інтересів. Виділено дві фундаментальні групи: способи захисту майнових прав та способи захисту особистих немайнових прав. Майнові способи орієнтовані на відновлення економічного стану та компенсацію збитків, тоді як немайнові – на захист нематеріальних благ, пов’язаних з особистістю. Зроблено висновок, що запропонована систематизація має важливе теоретичне та практичне значення для вдосконалення правозастосовної діяльності. Майнові способи захисту цивільних прав орієнтовані на відновлення економічного стану та припинення неправомірного втручання у майнові права. Немайнові способи захисту цивільних прав спрямовані на охорону честі, гідності, приватності та інших особистих нематеріальних благ.