ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ЖІНОК ТА НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ

Анотація

Актуальність дослідження цивільно-правових засад захисту прав та інтересів жінок та неповнолітніх осіб обумовлена важливістю дослідження питань захисту прав людини в умовах правового режиму воєнного стану в Україні.

Охорона прав та інтересів суб’єктів суспільних відносин проявляється через право на захист їх прав та інтересів. Охорона прав та інтересів є більш широким поняттям, а під захистом права розуміють заходи, передбачені в законі для тих випадків, коли право вже порушено.

Серед основних законодавчих актів у сфері цивільно-правового захисту прав та інтересів жінок та неповнолітніх осіб в Україні, крім Цивільного кодексу України, слід назвати Конституцію України, Сімейний кодекс України, Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Важливими міжнародно-правовими джерелами захисту прав та інтересів жінок і дітей є Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 11 травня 2011 року, Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25 жовтня 2007 року, Європейська конвенція про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року. Усі названі вище конвенції ратифіковані Україною.

Слід зазначити, що законодавство України у сфері захисту прав та інтересів жінок та неповнолітніх осіб за своїм правовим змістом має міжгалузевий, комплексний характер, оскільки включає в себе норми конституційного, адміністративного, цивільного, сімейного, трудового та кримінального законодавства. При цьому провідну роль у цій системі законодавства відіграють нормативні акти цивільного та сімейного законодавства як за кількістю правових норм, так і за змістом правого регулювання.