ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВНИХ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ: ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

Анотація

У статті проведено аналіз вітчизняного законодавства про взаємодію державних правоохоронних органів та наукових праць з проблематики дослідження. Констатовано, що взаємодія правоохоронних органів полягає у проведенні спільної діяльності, спільних заходів, передбачає чітку організацію та здійснення конкретних управлінських дій. Така взаємодія прямо передбачена законами, якими визначено правовий статус кожного окремого правоохоронного органу, а конкретні умови та порядок взаємодії регулюється відповідними спільними нормативними актами. Необхідність і доцільність взаємодії правоохоронних органів детермінована тим, що такі органи мають спільні специфічні цілі й завдання та уповноважені застосовувати державний примус, відтак, інтеграція їх зусиль, потенціалу, можливостей дозволяє суттєво підвищити ефективність боротьби зі злочинністю й систематично забезпечувати законність і правопорядок. Поняття взаємодії державних правоохоронних органів визначено як цілеспрямовану, узгоджену й систематизовану діяльність у сфері забезпечення законності і правопорядку в державі, сутність якої полягає у відборі й застосуванні сукупності правових, організаційних, оперативно-тактичних та інших заходів (щодо своєчасного виявлення, розкриття, присікання й попередження правопорушень, а також щодо усунення передумов та причин протиправної поведінки), необхідних і достатніх для забезпечення законності і правопорядку в державі. До відповідних спільних заходів віднесено такі, як: обмін інформацією з питань боротьби зі злочинністю між правоохоронними органами у межах їх компетенцій та повноважень;  вивчення й поширення позитивного досвіду взаємодії державних правоохоронних органів; створення спільних слідчо-оперативних груп для розслідування конкретних правопорушень; видання правоохоронними органами спільних нормативних актів, інструкцій, рекомендацій для унормування й таким чином підвищення ефективності їх взаємодії тощо.